Ткаченко Н. М. Адміністративно-правова протидія соціальному сирітству

У роботі здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яка полягає в розробці теоретичних і практичних питань визначення правової природи, сутності та змісту соціального сирітства, основних напрямів діяльності спеціально уповноважених суб’єктів протидії соціальному сирітству, а також в обґрунтуванні шляхів підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення їх діяльності. Проаналізовано природу, сутність і зміст соціального сирітства як об’єкта адміністративно-правового дослідження. З’ясовано основні ознаки соціального сирітства та проведено їх класифікацію. Обґрунтовано авторські дефініції таких понять, як «соціальне сирітство» та «соціальні сироти», а також авторську класифікацію основних категорій дітей, яких слід відносити до соціальних сиріт. Розроблено багаторівневу розгалужену класифікацію таких причин. Охарактеризовано сутність і зміст профілактики соціального сирітства, як складової основи його адміністративно-правової протидії. Визначено мету, основні завдання та напрями адміністративно-правової протидії соціальному сирітству. Розкрито сферу компетенції, завдання та повноваження Мінсоцполітики, проаналізовано його систему, структуру та організаційну побудову, а також обґрунтовано необхідність вжиття заходів, спрямованих на удосконалення його діяльності у сфері протидії соціальному сирітству. Надано розгорнуту характеристику основним завданням, функціям і напрямам діяльності Національної поліції у сфері адміністративно-правової протидії соціальному сирітству. Визначено основну спрямованість діяльності громадських об’єднань щодо протидії соціальному сирітству, а також сформульовано авторську дефініцію вказаного поняття. Узагальнено роботу основних суб’єктів протидії соціальному сирітству, з’ясовано основну мету, завдання та напрями їх взаємодії, обґрунтовано їх авторську диференціацію. Обґрунтовано власну систему основних форм взаємодії суб’єктів протидії соціальному сирітству, а також авторську систему принципів їх взаємодії. Визначено основні міжнародні стандарти, які мають лежати в основі національного механізму протидії соціальному сирітству. Проаналізовано зарубіжний досвід профілактики соціального сирітства та обґрунтовано найбільш перспективні напрями його імплементації в національну правову систему.