У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні тeoрeтико-методичних засад та наданні практичних рекомендацій щодо формування та запровадження стратегії забезпечення економічно-військової безпеки держави. Проаналізовано науковий доробок, охарактеризовано стан та уточнено понятійний апарат процесу управління економічною безпекою національної економіки. Здійснено аналіз та надано оцінку стану та ефективності управління економічною безпекою та механізмів її забезпечення в Україні в умовах загроз військового вторгнення.
Сформульовано та обґрунтовано концептуальні засади стратегії забезпечення економічно-військової безпеки держави, яка має реалізовуватись на засадах довгострокового та упереджувального характеру протягом усього періоду її дії (у періоди до, під час та після військових дій), спрямована на підвищення ефективності функціонування економіки та оборонного потенціалу, безперервне збереження національного суверенітету та територіальної цілісності, захисту особистості та суспільства від зовнішніх та внутрішніх викликів, ризиків та загроз, шляхом: інноваційної спрямованості економіки; формування цілісної системи економічних та інституційних заходів, спрямованих на всебічний вплив на економіку, оборонно-промисловий потенціал; задоволення військово-економічних потреб на рівні раціональної оборонної достатності із постійним переглядом, з огляду на виклики та загрози, на основі використання економічного потенціалу держави та можливостей воєнно-економічного співробітництва країни з іншими державами; створення стійкої системи управління у воєнній організації держави; виявлення, оцінки та моніторингу наявних та потенційних викликів, ризиків та загроз; підготовки до цивільної оборони та надзвичайних ситуацій; розробки та впровадження заходів з уникнення та мінімізації наслідків викликів, ризиків та загроз.
Визначено алгоритм поетапної реалізації системного управління економічно-військовою безпекою, який передбачає: аналіз управлінської ситуації; визначення (уточнення) переліку національних інтересів в економічній та оборонній сферах; визначення сукупності проблем, пов’язаних із необхідністю реалізації національних інтересів в економічній та оборонній сферах; визначення національних цілей, спрямованих на вирішення зазначених проблем; розробку та прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення певних національних цілей; практичну реалізацію сукупності взаємозалежних та взаємозумовлених управлінських впливів на об’єкт управління, з метою прогнозування, своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації загроз сталому розвитку людини, суспільства та держави в економічній та оборонній сферах; постійний моніторинг стану об’єкта управління, викликів та загроз його функціонуванню, з метою виявлення нової проблемної ситуації.
Удосконалено методичний підхід оцінювання економічно-військової безпеки та прогнозування ймовірних ризиків; вимоги до системи управління ризиками надзвичайних ситуацій в умовах військового та/або надзвичайного стану. Розроблено науково-практичні рекомендації.
