Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. – Волинський національний університет імені Лесі Українки; Національний університет «Одеська юридична академія», Міністерство освіти і науки України, Одеса, 2023.
У дисертації здійснено комплексний науковий аналіз правового регулювання застосування фітосанітарних заходів у сільському господарстві України, сформульовано теоретичні узагальнення та практичні пропозиції, що загалом вирішують важливе наукове завдання і спрямовані на вдосконалення нормативного забезпечення відповідних суспільних відносин.
Запропоновано розширити законодавче визначення фітосанітарних заходів, під якими пропонується розуміти: а) заходи попередження появи та запобігання поширенню карантинних організмів, б) заходи, спрямовані на обмеження економічно несприятливого впливу регульованих некарантинних організмів, в) заходи, які побічно (опосередковано) сприяють захисту рослин, формують необхідні для цього умови (використання добрив, стимуляторів росту тощо).
Визначені та охарактеризовані етапи еволюційного становлення фітосанітарного законодавства України: 1) рамковий етап (1993 – 2004 роки), характерними рисами якого були: а) закладення трьохопорної системи законодавства; б) рамковість; в) реверсивний рух нормотворчості; г) значна питома вага норм адміністративно-правового змісту; д) проникнення фітосанітарних правил у неспеціальне законодавство); 2) етап стабільного удосконалення (2004 – 2013 роки), який ознаменувався: а) прийняттям нових редакцій ключових законів; б) зростанням впливу міжнародного законодавства; в) поширенням фітосанітарних правил у неспеціальному
законодавстві; г) посиленням тиску на агробізнес); 3) дерегуляційний етап (2014 – 2017 роки), під час якого спостерігалося: а) скасування обтяжливих та дублюючих правових механізмів; б) збереження основних концептуальних засад; 4) етап євроінтеграційного реформування (2018 – до сьогодні), основними ознаками якого є: а) стрімке розширення та спеціалізація нормативно-правового регулювання; б) імплементація фітосанітарного законодавства ЄС; в) підміна концепції наближення механічним планом імплементації; г) перспектива трансформації трьохопорної системи фітосанітарного законодавства в моноопорну.
Обґрунтовано найбільш оптимальні методологічні засади правового регулювання здійснення фітосанітарних заходів у сільському господарстві: 1) баланс економічних, екологічних та соціальних інтересів; 2) співпраця держави та суспільства у сфері забезпечення фітосанітарної безпеки; 3) збереження національного правового суверенітету в умовах міжнародно- правових процесів; 4) технічна та наукова обґрунтованість застосування фітосанітарних заходів; 5) екологічний імператив як мірило справедливості фітосанітарного законодавства.Визначено етапи розвитку вітчизняного законодавства, що забезпечує державну підтримку здійснення фітосанітарних заходів: 1) етап організаційної підтримки (1991 – 2003 роки), основними рисами якого були: а) активна участь держави у виробничих та торговельних відносинах; б) заготівельна мета протекційних заходів; в) ранжування сільськогосподарських товаровиробників як потенційних отримувачів державної підтримки; г) державне регулювання цін, лімітування та нормування засобів захисту рослин та добрив; 2) етап компенсаційної підтримки (2003 – 2014 роки), під час якого проявилися такі ознаки як: а) варіативне поєднання трьох механізмів підтримки: часткова компенсація вартості добрив, фінансування фітосанітарних заходів боротьби зі шкідниками, організаційні заходи; б) стійка спадна тенденція бюджетного фінансування протекційних програм; в) декларативність програмних документів; 3) етап відсутності спеціальної
державної підтримки (2015 – 2022 роки), який характеризується: а) відсутністю спеціальних програм підтримки; б) протистоянням аграрної та хімічної галузей економіки, спровоковане порушенням традиційної двовекторної державної підтримки.
