У дослідженні запропоновано розв’язання актуальної проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад державної кадрової політики у Збройних Силах України в умовах сучасних викликів та визначенні її особливостей і концептуальних перспектив розвитку. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення низки завдань, зокрема: дисертаційна робота виконана на основі аналізу множинних джерел з використанням комплексу методів збору та інтерпретації емпіричного матеріалу. З’ясовано, що державна кадрова політика у Збройних Силах України досліджується в широкому спектрі проблем. Підтверджено, що Збройні Сили України є специфічним соціальним інститутом держави, який, реалізуючи свою головну функцію оборони України, забезпечує захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності згідно з демократичною, соціально-політичною спрямованістю української влади, що перебуває під цивільним контролем, обумовлюючись конституцією та відповідними законами. Встановлено та надано характеристики динаміці й етапам становлення та розвитку Збройних Сил незалежної України. Засвідчено, що спільними ціннісними орієнтирами для країн-членів НАТО є демократія, індивідуальні свободи, верховенство права, мирне розв’язання суперечок та конфліктів, а також підтримка цих цінностей в усьому Північноатлантичному альянсі. Особливостями державної кадрової політики у Збройних Силах України постають такі: упровадження стандартів НАТО, що співвідносяться з кадровим менеджментом та визначають цілі щодо партнерства в цьому процесі; демократичний потенціал, що реалізується насамперед у процесі цивільного контролю, однією з форм якого є створення Громадських Рад, та багатосуб’єктність державної кадрової політики в умовах війни – взаємодія різних родів військ Збройних Сил України і батальйонів територіальної оборони. Визначено, що концептуальні перспективи «нової» державної кадрової політики у Збройних Силах України ґрунтуються на інноваційній складовій, гуманістичний контекст якої дав підстави визначити механізми її реалізації – морально-ціннісний механізм кар’єрного зростання військового лідерства та інституційний механізм безперервного розвитку військовослужбовців. Доведено, що результатом «нової» державної кадрової політики постає безперервний розвиток і саморозвиток сучасної генерації військовослужбовців. Підготовка кадрів для Збройних Сил України здійснюється в системі багаторівневого навчання військових фахівців в Україні. Разом із тим в умовах війни навчання та перепідготовка українських військовослужбовців відбувається і за кордоном.
Розроблено рекомендації щодо розвитку державної кадрової політики у Збройних Силах України – Міністерству оборони України його та структурним підрозділам, Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України та ін.
Ключові слова: державна кадрова політика, державна кадрова політика у Збройних Сил України, державне управління у воєнній сфері, кадрове забезпечення сектору безпеки і оборони, модернізація, інновація, морально-ціннісний механізм, військове лідерство, інституційний механізм, військова освіта, безперервний розвиток військовослужбовців.
