У дисертації виявлено сутність і форми запровадження корпоративної соціальної відповідальності на основі аналізу наукових праць вітчизняних та іноземних учених. Визначено, що корпоративна соціальна відповідальність є важливим ресурсом, здатним формувати конкретні переваги, адекватно реагувати на соціальні внутрішні й зовнішні виклики, забезпечувати стійкість розвитку, при цьому перетворюючи виклики, що виникають, на переваги. Теоретичні підходи до визначення сутності та форм запровадження корпоративної соціальної відповідальності, які містять у собі такі економічні складові, як ведення справедливої торгівлі, правильне сприйняття бізнесу стейкхолдерами, поширена політика сталого управління, дали змогу уточнити визначення КСВ, виявити й систематизувати суспільно-громадські пріоритети КСВ. Обґрунтовано, що соціальна відповідальність ‒ це добровільна конкурентна стратегія, яка базується на соціальному, економічному та екологічному вдосконаленні, в якому бере участь організація.
У дисертації проаналізовано концепцію корпоративної соціальної відповідальності на основі положень Глобального договору ООН, що пов’язує практику діяльності вітчизняних підприємств із загальноприйнятими світовими підходами до здійснення соціальних процесів на рівні підприємства. Глобальний договір ООН декларує десять принципів у сфері прав людини, трудових відносин, охорони навколишнього середовища та боротьби з корупцією. Крім підприємств, корпорацій, бізнес-компаній, до Глобального договору можуть приєднатися й міста в межах Програми ООН розвитку міст. Глобальний договір ООН є найбільшою у світі ініціативою корпоративної соціальної відповідальності. Договір має на час прийняття дві мети: зробити свої десять принципів головними в підприємницькій діяльності в усьому світі та активізувати дії в підтримку більш глобальних цілей ООН, таких як Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ) та Цілі сталого розвитку (ЦСР).
Концепцію КСВ досліджено на основі реалізації Програм «Партнерство заради сталого розвитку», «Програма молодих інноваторів», «IT-нація», «SDG Ambition», «Посібник із боротьби з корупцією», що дає змогу більш повно застосовувати концепцію корпоративної соціальної відповідальності на основі Глобального договору ООН на підприємствах України.
Визначено, що корпоративна соціальна відповідальність ‒ це спосіб для корпорації продемонструвати своє відповідальне ставлення щодо соціальних, економічних, а також екологічних аспектів своєї діяльності. У теоретичній частині роботи систематизовано міжнародні стандарти корпоративної соціальної відповідальності. Проаналізовано такі стандарти, як: ISO 26000 «Настанова із соціальної відповідальності», ISO 32210 «Основи сталого фінансування: принципи та керівництво», ISO 32220 «Стале фінансування ‒ основні концепції та ключові ініціативи», ISO 14097 «Управління парниковими газами та пов’язана із цим діяльність», сімейство стандартів ISO 14000, екологічні стандарти «Євро». Доведено, що наявність стандартів ще не означає їх успішної імплементації в різних країнах та в умовах різних суб’єктів господарювання, однак вони задають основні вектори руху для керівників компаній, громадськості та всіх стейкхолдерів. Особливу увагу приділено Стандарту ISO 26000, який є основою до вирішення конфліктів, нівелює проблеми дискримінації вразливих груп.
Досліджено науково-методичні підходи до визначення умов імплементації міжнародних стандартів соціального спрямування та їх інституційного оформлення, що визнає інституційним оформленням не тільки стандарти ISO, а й документи міжнародних організацій, секторальні угоди, рамкові угоди, кодекси поведінки, спільні заяви, хартії, неформальні правила, що дає змогу сторонам корпоративного управління знаходити більше варіантів для проведення соціального діалогу.
