Дисертація є першим у правовій науці монографічним дослідженням територіальної оборони в механізмі захисту Української держави як невід’ємної складової механізму держави.
У науковому дослідженні здійснено комплексний аналіз доктринальної, нормативної, інституціональної складової територіальної оборони. Механізм захисту держави визначено як зовнішнє відображення сукупності нормативно передбачених, організаційно-оформлених, фінансово-метаріально забезпеченних заходів, що є результатом цілеспрямованого впливу уповноважених суб’єктів на суспільні відносини щодо якісного стану захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів для належного стану функціонування та існування держави незалежно від зовнішніх та внутрішніх обставин.
Виокремлено ознаки, що характерні для механізму захисту держави, а саме:
1) спрямування на врегулювання суспільних відносин щодо належного стану функціонування та існування держави та громадянського суспісльства незалежно від зовнішніх та внутрішніх обставин;
2) впорядкування правовими нормами для цілей забезпечення цінностей державності та демократичного суспільства, в основу якого полкадено загальнолюдські цінності, ідею верховенства права;
3) зовнішнє вираження у сукупності організаційних, матеріально-технічних, фінансових, воєнних заходів, які спрямовані на забезпечення якісного стану захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів;
4) інструментальне забезпечення через обрані способи та засоби впливу, що диференціюються в залежності від періоду їх втілення та правового режиму функціонування державних органів;
5) інституційне забезпечення суб’єктами, що реалізують способи та засоби захисту держави при відмінному правовому статусові, але зі спільною для них метою захисту держави тощо.
Уперше запропоновано тлумачити територіальну оборону як комплексний міжгалузевий правовий інститут, який змістовно відображатиме систему відносно відокремлених від інших і пов’язаних між собою правових норм, спрямованих на визначення умов, засобів та способів забезпечення якісного стану захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів.
Встановлено, що в теоретико-правовому вимірі правова модель територіальної оборони в Україні є сукупністю правових норм, які визначають:
1) сутність та ознаки територіальної оборони як соціально-правового та воєнного явища з виділенням загальних та спеціальних ознак;
2) змістовне наповнення діяльності, що складає суть територіальної оборони;
3) інституційний механізм територіальної оборони, що охоплює суб’єктів, наділених повноваженнями по реалізації завдань територіальної оборони;
4) забезпечення територіальної оборони та її управлінське спрямування.
