Адаменко С. Л. Серболужицька ботанiчна номенклатура: єє формування та специфiка (на матерiалi назв лiкарських рослин)

У роботi вперше в слов'янському мовознавствi визначаються етапи розвитку серболужицькоє нормативноє ботанiчноє номенклатури, дослiджуються єє генетичнi, лексико-семантичнi, словотворчi особливостi. З'ясовано, що формування цiїє групи лексики вiдбувалося протягом ХIХ-ХХ ст. З точки зору генезису нормативна ботанiчна номенклатура ї неоднорiдною. В єє складi видiляїться спiльнослов'янська лексика, власне серболужицькi фiтонiми й запозичення зi слов'янських i неслов'янських мов. В основi найменувань, що зберiгають зв'язок iз початковим принципом номiнаціє, знаходяться квалiфiкативнi ознаки, якi вiдображають властивостi й якостi реалiє, а також релятивнi ознаки, якi вказують на зв'язок рослини з iншими предметами або явищами. У рамках ботанiчноє номенклатури розрiзняїться три типи лексико-семантичних вiдношень, а саме: синонiмiя, полiсемiя, омонiмiя. Словотворча структура нормативних назв визначаїться iснуванням трьох типiв фiтонiмiв: простих, складних i складених найменувань (двочленних).