Новиков А. О. Марко Кропивницький і українська драматургія другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

У роботі вперше з позицій сьогодення комплексно досліджується багатогранна творча діяльність Марка Кропивницького (1840 - 1910), і передусім його літературний доробок, у контексті розвитку української драматургії й театру другої половини ХІХ - початку ХХ ст., в аспекті співвіднесення з українською класичною і світовою літературами (зокрема творчістю І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя, В. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра, О. Грибоєдова, О. Пушкіна, О. Островського, Л. Толстого та ін.). На підставі аналізу літературної й епістолярної спадщини Кропивницького, численних науково-критичних джерел констатується, що митець започаткував у своїх п'єсах більшість тем, що стали провідними для української драматургії його часу. Вперше акцентується увага на тому, що домінантними в літературній творчості письменника є теми, пов'язані з боротьбою за українське національне відродження, збереженням національної ідентичності українського народу, його духовного здоров'я, популяризацією та розвитком рідної мови тощо. У дисертації по-новому розглядається концепція позитивного героя в драматургії Кропивницького. В ролі такого героя зазвичай виступає людина, що має відношення до місцевої влади, привілейованого класу чи просто заможний селянин. Головне, що об'єднує такі персонажі, - це особиста шляхетність і намагання бути корисним знедоленій селянській масі. Вагоме місце в дослідженні відводиться проблемі причетності Кропивницького до українського модернізму - "нової драми", екзистенціалізму, символізму тощо.