Єременко О. В. Синкретизм художньої образності в українській прозі другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

У дисертації представлена концепція синкретизму художньої образності (СХО), іманентної прикмети культури взагалі й художньої літератури зокрема. Українська література другої половини ХІХ - початку ХХ століть в дослідженні постає синкретичною в усіх своїх виявах, оскільки завжди в центрі художнього моделювання - багатовимірна, багатовекторна постать людини. У проявах синкретизму закріплено процес і результат літературної творчості: художній текст, образність (структура і взаємодія всіх його рівнів), автор, наратор, реципієнт і художня література, жанр твору. Синкретизм трактується як специфічна єдність елементів літературного твору, неостаточне злиття різнорідних рівнів тексту, що при цьому зберігають свої якості, об'єднує всі пласти текстового масиву й водночас розмежовує їх, створюючи неповторну системність окремого твору. Літературний твір, осмислений із позицій синкретизму художньої образності, постає в несподіваному мистецькому ракурсі, активізує рецептивні процеси.