Величко В. А. Родючість грунтів України за агро потенціалами основних сільськогосподарських культур

Об’єкт дослідження – продуктивна здатність домінантних типів ґрунтів у структурі земельних ресурсів рівнинної частини України на рівні підтипу, роду і виду. Мета - наукове обґрунтування системи оцінки якості ґрунтів за родючістю, вибір критеріїв її ідентифікації та алгоритмів виконання робіт. Методи - польовий, камеральний, математичного моделювання, картографічний, порівняльно-географічний. Теоретичні результати –теоретичне узагальнення та нове рішення щодо системи якісної оцінки родючості ґрунтового покриву рівнинної частини України за агропотенціалами основних сільськогосподарських культур; виділено на макрорівні зони розміщення найпродуктивніших за врожайністю сільськогосподарських культур в Україні і дано регіональну оцінку земельних ресурсів для інвестиційних проектів на прикладі Херсонської області. Практичні результати – розроблено параметричну якісну оцінку ґрунтів України за агропотенціалами природної та ефективної родючості в розрізі основних сільськогосподарських культур, удосконалено спеціалізацію землеробства з виділенням 7 макрозон відповідно біологічним вимогам основних сільськогосподарських культур, оцінена на параметричній основі якість ґрунтових ресурсів Херсонської області. Новизна - обґрунтовано доцільність визначення якості ґрунтів за родючістю на підставі даних врожайності сільськогосподарських культур у довготривалих дослідах. Запропоновано систему якісної оцінки ресурсних можливостей ґрунтів за природним потенціалом. Доведено, що показником природного потенціалу ґрунту є загальні запаси гумусу, які відображають забезпечення рослин ресурсами тепла, вологи і трофності у межах відповідного типу ґрунтоутворення. Встановлено закономірності параметричної диференціації агрогрунтових потенціалів сільськогосподарських культур. Обґрунтовано доцільність установлення бонітувального статусу ґрунтів за природною та ефективною родючістю для вирішення питань державного земельного кадастру. Доведено, що педопарцела, як одиниця ґрунтово-екологічного районування, репрезентативна для оцінки агровиробничих якостей земельних ресурсів за родючістю. Установлено, що агропотенціали сільськогосподарських культур є фактором раціонального використання земельних ресурсів через розміщення їх відповідно вимогам до ґрунтово-екологічних умов. Ступінь впровадження - Результати досліджень використано у матеріалах: «Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України», «Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Степу України»; підготовці нормативних документів «Національний стандарт України. Якість ґрунту. Оцінка продуктивної здатності земельних ресурсів за агрогрунтовими потенціалами природної і ефективної родючості». Результати дисертаційної роботи використовуються в учбових закладах при викладанні дисциплін із ґрунтознавства, екології, кадастру. Галузь – агроґрунтознавство і сільськогосподарські науки.