Об'єкт дослідження - типологічні особливості прояву вестибулярних функцій у спортсменів. Предмет дослідження - реактивні властивості серцево-судинної, дихальної та центральної нервової систем при вестибулярних подразненнях. Функціональна підготовленість спортсменів з різним типом вестибуловегетативної реакції, педагогічні умови оптимізації типу вестибуловегетативної реакції та спеціальної підготовленості спортсменів. Методи дослідження вміщували: аналіз і узагальнення спеціальної літератури, педагогічний експеримент; математичне планування досліджень, вестибулярну пробу Барані, метод визначення типу вестибуловегетативної реакції (патент на винахід (11) 59983 А), електроенцефалографію (ЕЕГ), реєстрацію пов'язаних з подією ЕЕГ-потенціалів, реографію, спірографію, автоматизовану електрокардіографію, варіаційну пульсометрію, метод ретестування, визначення загальної фізичної працездатності (PWC170), метод визначення вестибулярної стійкості за Лозановим-Байченком, анкетування, педагогічні тести. Наукова новизна отриманих результатів: уперше запропонований і науково обґрунтований методологічний підхід до оптимізації вестибулярної стійкості, що ґрунтується на типологічних реактивних властивостях вестибуловегетативної системи і спрямований на вдосконалення функціональної підготовленості спортсменів; уперше обґрунтовані: системи тестів та контрольних показників, алгоритм розрахунку узагальнюючого критерію вестибулярної стійкості, які дозволяють визначити типологічний вестибулярний статус спортсменів в кількісному та якісному виражені, що розглядуються як технологія контролю та оптимізації підготовки спортсменів в різних видах спорту; уперше представлені фізіологічні механізми адаптації до вестибулярного навантаження, пов'язані з особливостями реакцій центральної та вегетативної нервових систем, кардіореспираторної системи і мозкового кровообігу в залежності від типу вестибуловегетативної реакції (гіперкінетичний, еукінетичний, гіпокінетичний); уперше показано, що вестибуловегетативна реакція відображає етапний функціональний стан організму та особливості проявлення координаційних здібностей спортсменів і залежить від спрямованості тренувального процесу та кваліфікації спортсмена; уперше розкриті особливості індивідуалізації учбово-тренувального процесу в різних видах спорту за допомогою вибору засобів та методів тренування відповідно до типологічного вестибулярного статусу спортсменів; одержані дані доповнюють уявлення про реакції серцево-судиної, дихальної и центральної нервової систем на вестибулярні подразнення; розширено уявлення про можливості використання вестибулярної проби для оцінки функціонального стану спортсменів.
