Міщук С. М. Історико-кодикографічні та бібліографічні дослідження рукописно-книжної спадщини України (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.)

Досліджено процеси формування теоретичних та практичних засад кодикографії (описування рукописних книг) та бібліографічного описування стародруків у період збирання, реєстрації, камерального описування рукописно-книжної спадщини, формування історико-книгознавчих засад її наукового дослідження, що розгорталися на території України, яка перебувала у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Період 1870-1930-х років в історії українського книгознавства відзначений становленням камеральних та едиційних методів археографії рукописної книги, що надалі переростає в кодикографію, та бібліографії стародруків. Ця синкретична стадія розвитку спеціальних історико-філологічних дисциплін пов'язана з накопиченням описового матеріалу, осмисленням структури і методів набуття спеціального знання щодо книги як самостійного історичного джерела, формування об'єкта, предмета й методів книгознавста, зокрема її частини - історії книги. Виділено чотири етапи розвитку наукового опису книжних джерел, від загально-реєстраційного до науково-джерелознавчого, що відзначив формування теоретико-методологічних засад книгознавства. Визначено декілька підходів до стану наукової каталогізації рукописних книг та стародруків у цей період та типи наукового опису. Визначено центральні та регіональні наукові центри збирання та дослідження книги, напрями дослідження, специфіку широкого залучення дослідників книги, їх внесок у процес збирання, наукове описування, залучення до наукового обігу книжної спадщини, проведено бібліографічну реконструкцію складу наукових праць в галузі кодикографії та бібліографії стародруків.