Об'єкт дослідження: хронічний холецистит, гіпертонічна хвороба та їх поєднання. Мета дослідження: розробити патогенетично обґрунтовану систему клінічного моніторингу з визначенням індикаторів функціонально-метаболічних порушень та оцінки ефективності лікування хворих з поєднаним перебігом хронічного холециститу та гіпертонічної хвороби. Методи дослідження: клініко-анамнестичні, біохімічні, імунологічні, функціональні, морфологічні, клініко-аналітичні, клініко-інформаційний, статистичний. Теоретичні і практичні результати: практична цінність дослідження полягає у реалізації системного підходу до удосконалення діагностики та лікування хворих із ПКВ на підставі визначення інтеґративних синергічних змін морфо-функціонального стану ЖМ та міокарду, а також функціонально-метаболічних розладів. Практично значимою є опрацьована клініко-функціональна систематизація діагностики на клітинному, органному, системному та міжсистемному рівнях, що дозволяє з патогенетично обґрунтованих позицій підвищити інформативність діагностики стану ЖМ за показниками мікроелементного гомеостазу і типу кінетики ЖМ. Виявлені взаємозв’язки між станом центральної гемодинаміки, кінетикою жовчовиділення та метаболічним забезпеченням окислювального гомеостазу є обґрунтуванням розширення базової терапії хворих з поєднаним перебігом ХХ та ГХ, що виключає поліпрагмазію та забезпечує патогенетичну корекцію як на рівні гепатобіліарної системи (корекція кінетичних порушень ЖМ), так і серцево-судинної (корекція стану гладком’язової оболонки судин) за рахунок фармакотерапевтичного синергізму обраних препаратів. Урахування спільних факторів атерогенезу (підвищення рівня загального холестерину сироватки крові за рахунок ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та літогенезу (порушення фізичних та біохімічних властивостей жовчі) і відповідних клініко-метаболічних їх маркерів в системі клінічного моніторингу дозволяє попереджувати взаємообтяжливий перебіг захворювань. У системі комплексного лікування хворих на ХХ у поєднанні з ГХ обґрунтовано диференційоване застосування антагоністів кальцію, інгібіторів АПФ, антиоксидантних та корегуючих мікроелементний гомеостаз засобів. Визначені інформативні показники для оцінки характеру гемодинамічних змін та функціонального стану міокарду у хворих з поєднаним перебігом ХХ та ГХ. З’ясовані особливості порушень гемодинаміки та ремоделювання міокарда, що визначає необхідність їх використання у клінічному моніторингу. Опрацьовані алгоритми морфо-функціонального стану ЖМ з урахуванням індикаторів запалення СО, що дозволяє удосконалити діагностику ХХ при поєднанні з ГХ. Новизна: уперше на підґрунті поглибленого вивчення факторів дестабілізації морфо-функціонального континууму серцево-судинної та гепатобіліарної систем приведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – розробки патогенетично обґрунтованої системи клінічного моніторингу з урахуванням провідних факторів ризику, що є спільними для ХХ та ГХ, визначення індикаторів функціонально-метаболічних порушень, мікроелементного дисбалансу та їх впливу на розвиток поєднаної патології, що дозволило обґрунтувати принципи диференційованого лікування хворих. Доведений причинно-наслідковий взаємозв’язок між метаболічним забезпеченням окислювального гомеостазу та гемодинамічними порушеннями, а також змінами функціонального стану міокарду і ЖМ при ХХ у поєднанні з ГХ. Встановлено, що наявність загальних патогенетичних взаємозв’язків між станом центральної гемодинаміки та кінетикою жовчовиділення, які реалізуються на рівні м’язової оболонки ЖМ, гладких м’язів судин та шляхом ремоделювання лівого шлуночка, визначає особливості клінічного перебігу ГХ у поєднанні з ХХ, зокрема, скоротливості міокарду зі зниженням його інотропної функції та потребує диференційованої фармакотерапевтичної корекції. З’ясовано, що морфо-функціональний стан жовчовивідної системи, особливо кінетичні розлади жовчовиділення, є значимими факторами, що здатні впливати на перебіг ГХ шляхом метаболічно зумовлених порушень концентраційної і видільної функцій ЖМ в результаті дисбалансу амінокислотного і мікроелементного складу сироватки крові. Уперше охарактеризовано розподілення структурних елементів стінки жовчного міхура, що містять NADPH-діафоразу, як маркер індуцибельної ізоформи NO-синтази (iNOS), та доведена роль експресії iNOS та NADPH-діафоразної активності епітеліоцитів і стромальних елементів слизової оболонки (СО) ЖМ у реалізації патоморфозу хронічного холециститу у поєднанні з гіпертонічною хворобою. З позицій системного аналізу універсального механізму реагування імунної системи встановлені загальні та специфічні її реакції на рівні інтерлейкінів. Доведено, що у хворих з поєднаними клінічними варіантами (ПКВ) ХХ та ГХ прогресування процесів структурної дезорганізації СО ЖМ супроводжується активацією цитокінової ланки регуляції, що індукує експресію індуцибельної NO-синтази. Динамічні зміни в цитокіновій мережі залежать від дії фактору часу та характеризуються поступовим виснаженням імунної системи і кількісним зменшенням кардіоміоцитів, що є продуцентами цитокінів. Визначено, що порушення кінетики жовчовиділення відбувається на тлі метаболічного пошкодження епітелію, гладком’язової тканини судин і м’язової оболонки ЖМ, ендотелію та нервової тканини, що опосередковано експресією iNOS внаслідок інфікування ЖМ токсигенними штамами Helicobacter pylori (Нр) CagA+, VacA+ та стимулюючого впливу цитокінів. Отримала подальший розвиток та клінічну конкретизацію концепція інтегративності реакцій окислювального гомеостазу у патогенетичних механізмах поєднаної патології. Загальні закономірності пошкодження мембран клітин проявляються на рівні ЖМ і серцево-судинної системи, унаслідок чого формуються метаболічні передумови поєднаного перебігу ГХ та ХХ, якому сприяють інтенсивне накопичення вторинних продуктів окислення ліпідів у крові та активізація тучноклітинного компоненту у СО ЖМ. Доведено, що індивідуалізація лікувальної тактики, вибір засобів і ефективність терапії визначається функціональним поліморфізмом поєднаних клінічних варіантів з відповідним станом функціонально-метаболічних порушень, що визначається типом дискінезії жовчного міхура, порушеннями гемодинаміки та процесами ремоделювання міокарду. В системі комплексного лікування хворих на ХХ у поєднанні з ГХ обґрунтовано диференційоване застосування лікувальних засобів з антиоксидантним ефектом та препаратів, що впливають на співвідношення біоелементів на рівні мембран та біоенергетику клітин. Ступінь впровадження: Результати досліджень впроваджено в роботу обласних клінічних лікарень Харківської, Дніпропетровської, Полтавської областей, Харківської міської лікарні №18, Мереф’янської ЦРЛ, Чугуївської ЦРЛ, Балаклійської ЦРЛ, Первомайської ЦРЛ, Дергачівської ЦРЛ Харківської області. Результати досліджень щодо особливостей клінічного перебігу ГХ та ХХ, діагностики та принципів диференційованої корекції впроваджено у навчальний процес на кафедрах терапевтичного профілю ХНМУ. Сфера використання: медицина, внутрішні хвороби.
