Павленко П. Ю. Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції

У дисертації доведено, що християнство за задумом свого фундатора замислювалося етнічною (єврейоцентричною) релігійною системою (1); розкрито, з одного боку, головні причини протистояння між іудеохристиянською та еллінохристиянською традиціями, між палестинським як етнічним єврейським християнством та паулінізмом - універсальним (позаетнічним, надетнічним, власне, космополітичним) християнством ап. Павла (2), а з іншого боку, тих процесів, що вивели християнство з його початкової єврейсько-іудейської культурно-релігійної орбіти і які, в остаточному рахунку, призвели до перетворення його, по-перше, на наднаціональну релігію античного світу, а по-друге, на офіційну ідеологію імперського Риму (3); обґрунтовано, що оригінальне Ісусове християнство (іудеохристиянство) мислило себе в контексті іудаїзму, в єврейському культурному полі, оскільки подавало себе месіанською течією в межах тогочасного іудаїзму, розуміло себе завершальним етапом розвитку іудейської релігії, її кінцевим пунктом, натомість еллінохристиянство обстоювало віру в Христа, ґрунтуючи її здебільшого на засадах грецької філософської думки, елліністичного світогляду та римського космополітизму, більше того - універсалістське християнство чи еллінохристиянство водночас формувалося ще й на запереченні єврейоцентричної іудеохристянської традиції, по суті, на запереченні оригінальної апостольської традиції (4). Зважаючи на недостатню дослідженість первісного і раннього християнства у вітчизняній релігієзнавчій літературі, дисертація є одним з перших комплексних досліджень в українському релігієзнавстві теоретичних засад ранньохристиянського віровчення, співвідношення етнічного та універсального в релігії Христа.