Сіренко Н. М. Управління інноваційним розвитком аграрного сектора економіки України

Дисертацію присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню наукових засад та розробці на їх основі практичних рекомендацій щодо управління інноваційним розвитком аграрного сектора економіки України. Об'єктом дослідження є система управління інноваційним розвитком аграрного сектора економіки України. Методологія дисертаційного дослідження ґрунтується на системно-комплексному та синергетичному підходах, які розглядають інноваційний розвиток аграрного сектора економіки як систему взаємопов'язаних і взаємоузгоджених елементів соціально-економічного, організаційного, екологічного, біологічного, динамічного характеру, спрямованих на підвищення рівня гуманізації суспільства, а також на сукупності положень теорії розвитку, економічної теорій, теорії постіндустріального суспільства, інституційно-еволюційної теорії, теорії управління, теорії системології і сталого розвитку суспільства. Одержані в результаті дослідження наукові результати прийняті до впровадження. Систематизовано еволюцію поглядів на економічний розвиток соціально-економічних систем та уточнено понятійний апарат теорії інноваційного розвитку. Розроблено систему принципів реалізації моделі інноваційного розвитку й методику інтегрованої оцінки її результативності. Обґрунтовано концепцію управління інноваційним розвитком аграрного сектора економіки України та інноваційного розвитку аграрної університетської освіти і науки. Доповнено модель інноваційного процесу етапом післявпроваджувального супроводження інновацій. Розроблено методику визначення синергетичного ефекту в процесі управління моделлю інноваційного розвитку аграрного сектора економіки та обґрунтовано методологію оцінки індивідуальної інноваційної сприйнятливості аграрних підприємств. Виявлено особливості, систематизовано та досліджено вплив чинників на стримування інноваційного розвитку аграрного сектора економіки України. Здійснено комплексну діагностику регіонів за основними соціально-економічними показниками. Обґрунтовано: послідовність етапів формування попиту на інновації та заходів щодо його підвищення; застосування рентних механізмів стимулювання інноваційного розвитку; науковий підхід до узгодженої взаємодії всіх учасників інноваційних територіально-виробничих кластерів, на основі чого розроблено матрицю їх взаємодії. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення системи інформаційно-консультаційного забезпечення та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в частині стимулювання інноваційного розвитку аграрного сектора економіки.