Кіреєва З. О. Час як детермінанта онтогенетичного розвитку свідомості

Об'єкт дослідження - розвиток темпоральної свідомості в онтогенезі. Предмет дослідження - пдинаміка репрезентацій часу як детермінанта онтогенетичного розвитку індивідуальної свідомості. Методи дослідження. У роботі використовувалися наступні методи: теоретичні методи (проблемно-логічний метод, індукція, абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання) застосовувалися для узагальнення теоретико-методологічних основ та експериментальних даних дослідження, розробки концептуального підходу до вивчення проблеми розвитку свідомості та побудови її ієрархічної моделі; емпіричні методи (метод визначення поняття, метод вікових зрізів і лонгітюдне дослідження) дозволили виявити вікову динаміку та специфічні риси явища, що вивчалося; метод суб'єктивного шкалювання (методика семантичного диференціала), асоціативний експеримент; експериментальні методи (метод відтворення тривалості); методи математичної обробки даних (критерій (хі-квадрат) Пірсона, факторний аналіз, кластерний аналіз, методи кореляції (рангової кореляції r-Спірмена, лінійної кореляції r-Пірсона)). Наукова новизна отриманих результатів:показана інтеграційна роль репрезентацій часу у пізнанні темпоральної дійсності індивідуальною свідомістю; створено паритетно-ієрархічну модель розвитку свідомості детерміновану репрезентаціями часу, в якій час розглядається як спосіб функціонування суб'єктивного образу світу; обґрунтовано та введено у науковий словник дефініцію "репрезентація часу"; "розвиток індивідуальної свідомості, що детермінований репрезентаціями часу"; встановлено вікові домінанти форм репрезентації часу; зафіксовано інтенсивність змін та шляхи стадіального переходу темпоральної свідомості від конкретного до абстрактного відображення у 11-11,5 років у підлітків; виділено типи розвитку свідомості за допомогою зміни темпоральних репрезентацій: ретардаційно динамічний, помірно динамічний і прогресивно динамічний; продемонстровано формування у свідомості властивостей часу у гетерохронний спосіб; встановлено різні впливи операндів та операторів на формування процесу пізнання темпоральних властивостей індивідуальною свідомістю; уточнено та підтверджено статистично покращення ступеню точності відтворення часового проміжку (перший рівень відображення часу) у процесі індивідуального розвитку; зафіксовано негативний зв'язок відносної помилки відтворення часового проміжку з загальним інтелектом; виявлено зумовленість розвитку усвідомлення темпоральної дійсності роллю досвіду в організації пізнавальної взаємодії суб'єкта зі світом при різній психофізіологічній основі, що демонструє різну ефективність інтелектуальної діяльності. Практична значущість дослідження:результати дисертаційного дослідження використані при розробці навчально-виховних, просвітницьких програм у проектуванні освітніх систем для фахівців в галузях загальної психології, викладачам ВНЗ III-IV рівня акредитації під час розробки навчальних програм і відповідного навчально-методичного забезпечення системи підготовки майбутніх психологів. Отримані результати дослідження дозволяють проводити експрес-діагностику спонтанного розвитку свідомості, спрямованої на здійснення індивідуального підходу у навчанні та вихованні ; впроваджувати рекомендації з діагностики інтелекту методом відтворення . Ефект впровадження-високий. Сфера використання вищі навчальні заклади, психологічні служби.