Віват Г. І. Концепція множинності інтертекстуального дискурсу у творчості поетів-дисидентів (І. Калинець, М. Руденко, І. Світличний, В. Стус)

Робота присвячена проблемі інтертекстуальної практики у творчості поетів-дисидентів. Через аналіз змісту, функцій та позицій інтертексту осмислено процес формування множинності інтертекстуального дискурсу поетів-дисидентів у світлі їх комунікативних контактів та світоглядних апологій. У результаті типологічного дослідження запропоновано новий метод класифікації інтертекстуальних зв'язків та здійснено класифікацію інтертексту на основі теорії множин і теорії реляцій. Вперше системно розглянуто паратекстуальні зв'язки творчих напрацювань І. Калинця, М. Руденка, І. Світличного, В. Стуса, роль інтермедиальності як творчого натхнення в поезіях І. Калинця і В. Стуса, взаємодії раціональної й ірраціональної сфер у творчості М. Руденка, І. Світличного і В. Стуса, жанрову інтертекстуальність і новизну у творчому набутку І. Калинця, М. Руденка, І. Світличного, В. Стуса. На підставі аналізу розмаїтої інтертекстуальної практики поетів-дисидентів обґрунтовано висновок про те, що, хоч світоглядні позиції українських дисидентів є продуктом певної епохи і національного середовища, все ж вони не замикаються в цих рамках, а органічно вливаються до загальнолюдського культурного процесу.