Бойко Л. М. Організаційно-економічне регулювання земельних відносин у сільському господарстві

Об'єкт - процес регулювання земельних відносин у сільському господарстві за ринкових умов господарювання. Мета - обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційного та економічного регулювання земельних відносин у сільському господарстві. Методи - абстрактно-логічний; статистичних групувань; монографічний; порівняння; кореляційно-регресійний; моделювання; індексний; графічний. Результати: розроблено схему взаємодії органів регулювання земельних відносин із застосуванням методології управління за цілями. Обґрунтовано системний взаємозв'язок компонентів економічного механізму регулювання земельних відносин (рентний механізм, механізм формування доходів, податковий та механізм забезпечення розширеного відтворення у сільському господарстві). Обґрунтовано, що віднесення орендної плати на витрати орендаря є дискусійним. Оскільки рента є доходом на землю-капітал, віднесення орендної плати до складу витрат спотворює принципову сутність фактора "земля" як прибуткоутворюючого чинника, не дозволяє відшкодовувати витрати земельного ресурсу та створювати передумови розширеного відтворення у сільському господарстві. Новизна полягає в комплексному обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та розробці практичних напрямів удосконалення організаційно-економічного регулювання земельних відносин у сільському господарстві. Результати та пропозиції прийняті до впровадженя і використані Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавською районною державною адміністрацією, Головним управлінням Держкомзему у Полтавській області; використовуються у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії. Сфера (галузь) використання: регулювання земельних відносин у сільському господарстві.