Шейко C. О. Структурно-функціональний стан серця у хворих похилого віку з хронічною серцевою недостатністю і кардіоренальним синдромом: діагностика та лікування

Дисертацію присвячено актуальній проблемі сучасної кардіології - підвищенню якості діагностики та ефективності лікування хворих похилого віку з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) і кардіоренальним синдромом (КРС). Доведено, що предиктором розвитку КРС у хворих похилого віку з ХСН є раннє зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) на тлі не лише зниженого серцевого викиду, а й за умови збереженої гемодинаміки при наявності вираженої ендотеліальної дисфункції (ЕД) та активності системного запалення (СЗ). У хворих похилого віку з ХСН і КРС у порівнянні з пацієнтами без КРС більш виражені патологічні зміни лівого шлуночка (ЛШ) у вигляді домінування ексцентричного типу при його систолічній дисфункції (СД) та концентричного типу ремоделювання при збереженій фракції викиду (ФВ) ЛШ. Запропонована концепція щодо ролі системних гемодинамічних порушень в прогресуванні ХСН з КРС, пов'язаних з ремоделюванням лівого передсердя (ЛП), ЛШ, прогредієнтним перебігом діастолічної та СД ЛШ і участю біомаркера неактивного N-термінального натрійуретичного пептиду (NT-pro BNP). Встановлено закономірності структурно-функціонального ремоделювання і послідовність змін резервуарної, насосної та кондуїтної функції ЛП. На тлі клінічно вираженої ЕД та системної імунозапальної активації дизрегуляція еритропоезу має багатовекторну спрямованість, що пояснює широкий спектр рівнів еритропоетину (ЕРП) в сироватці крові від зниженої до підвищеної його концентрації. Рівень ЕРП при ХСН з КРС підвищується пропорційно до зростання функціонального класу ХСН і тісно корелює зі зростанням рівня фактора некрозу пухлини-альфа (ФНП-альфа) та С-реактивного білка, що може відображати наявність феномену еритропоетинрезистентності. При гіпоеритропоетинемії встановлено зворотний кореляційний зв'язок між ЕРП і ФНП-альфа, що демонструє роль СЗ у формуванні КРС. Продемонстрована клінічна ефективність та позитивний вплив на структурно-функціональний стан серця і кардіоренальні взаємовідносини комплексної медикаментозної терапії, до складу якої входить базисна терапія ХСН із включенням в неї небівололу, як бета-блокатора, та диференційованого застосування ЕРП, препаратів заліза і L- аргініну.