Попов В. Ю. Концепт тотожності (ідентичності) в античній філософії та патристиці.

Об'єкт - концепт тотожності (ідентичності) в його історико-філософському вимірі. Мета - виявлення ґенези та метафізичних метаморфоз концепту "тотожність" на тлі культурно-історичних трансформацій епохи античності. Методи - герменевтика, порівняльно-історичний, структурно-типологічного аналізу. На основі етимолого-герменевтичної методології встановлюється глибинний зв'язок між тотожністю, ідентичністю та самістю. Виникаючи у піфагорійсько-орфічній традиції та набуваючи концептуальності у поемі Парменіда, поняття тотожність стає однією з провідних категорій античної метафізики та патристичної теології. В роботі розглядаються дві провідні парадигми розуміння тотожності: атрибутивна та релятивна, перша з яких пов'язана з іменем Платона, друга - з іменем Аристотеля, та їх подальші метаморфози у стоїцизмі, гностицизмі та неоплатонізмі. Визначаються загальні риси античної ідентифікаційної матриці, основою якої виступає космоцентризм. Проводиться порівняльний аналіз цієї матриці з юдейською оламістською та зазначається, що вони виступають передумовами христоцентричною ідентичності. Остання визначається як теофанічна, в основі якої лежить обожнення через подолання власної самості. У роботі розглядаються трансформації концепту тотожності у патристиці, де він виступає як засіб обґрунтування тринітарного та христологічного догматів. Зокрема аналізуються роботи Василія Великого та інших каппадокійців, Августина Аврелія, Марія Вікторина, Діонісія Ареопагіта, Максима Сповідника, Йоана Дамаскіна. На основі ретельного дослідження стверджується, що поняття "identitas" виникає саме під час теологічних суперечок навколо цієї догматики. Сфера - навчальний процес.