Лисенко О. М. Оптимізація фізіологічної реактивності системи дихання в процесі адаптації до напруженої м'язової діяльності

Об'єкт: механізми адаптації системи дихання до напруженої м'язової діяльності різного характеру. Мета: визначення регуляторних механізмів, що лежать в основі оптимізації реактивних властивостей системи дихання в процесі адаптації до напруженої м'язової діяльності та на цій основі обґрунтувати підходи до індивідуальної корекції процесу підвищення максимальних можливостей організму. Методи: методи дослідження особливостей фізіологічної реактивності і мобілізації функціональних та енергетичних можливостей організму людини за показникам газообміну, зовнішнього дихання, центральної гемодинаміки при дії гіперкапнічних і гіпоксичних стимулів дихання у стані спокою і при виконанні фізичних навантажень різного характеру; оцінка варіабельності серцевого ритму та психофізіологічних функцій; методи математичної статистики. Результати: Показано, що оптимізація реакції системи дихання за умов навантажень залежала від індивідуальної чутливості вентиляторної реакції на СО2-Н+-стимул і полягала в забезпеченні оптимального співвідношення дихального об'єму та частоти дихання при формуванні рівня легеневої вентиляції необхідного для забезпечення енергетичного метаболізму в залежності від характеру м'язової діяльності. Новизна: визначені характеристики нейрогуморальних механізмів регуляції системи дихання, що лежать в основі оптимізації реактивних властивостей системи дихання в процесі адаптації до напруженої м'язової діяльності. Сформована та обґрунтована концепція, яка розглядає процес адаптації спортсменів до напруженої м'язової діяльності в органічному зв'язку з оптимізацією фізіологічної реактивності системи дихання. Сфера використання: фізіологія людини, медицина.