Крамарьова В. Н. Есенціальна артеріальна гіпертензія у хворих з метаболічними порушеннями: клінічний перебіг, механізми виникнення судинних порушень, прогноз, лікування, вторинна профілактика.

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора наук

Державний реєстраційний номер

0513U000891

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.11 - Кардіологія

25-06-2013

Спеціалізована вчена рада

Д 64.600.04

Анотація

У роботі запропоновано нове вирішення наукової проблеми визначення предикторів ускладнень у хворих на есенціальну АГ з метаболічними порушеннями. На основі аналізу результатів обстеження 380 хворих на есенціальну АГ 1-3 ступеня вивчено структуру метаболічних порушень, взаемозв?язок гіперінсулінемії з показниками коагуляції, віддаленими наслідками АГ, можливості дієтичної корекції. Встановлено, що наявність гіперінсулінемії пов?язана з підвищеною агрегаційною активністю тромбоцитів з АДФ і ристоміцином, тоді як у хворих з нормоінсулінемією - підвищення агрегаційної активності тромбоцитів з АДФ і колагеном. Показано, що у хворих на есенціальну АГ з гіперінсулінеміэю в 59,8 % випадках і нормоінсулінемією в 43,0% випадках спостерігається підвищення рівня Ф, РФ, фактора ІХ. 12 тижнів дозволяє знизити масу тіла, рівень базального інсуліну і посилити фібриноліз. Однак, у хворих з базальною гіперінсулінемією ці порушення відмічаються на тлі вкорочення АЧТЧ і відзначаються більш високими показниками Ф, РФ, активністю фактора ІХ у порівнянні з хворими з нормальним рівнем інсуліну. Гіперінсулінемія була пов?язана з достовірним зменшенням активності t-PA у порівнянні з хворими без гіперінсулінемії. Проводили тривале спостереження за хворими на есенціальну АГ і оцінювали частоту наступних "жорстких" кінцевих точок: смерть від будь-яких причин; смерть від серцево-судинних захворювань; нефатальний ІМ, нефатальні ГПМК, транзиторні ішемічні атаки (ТІА), а також частоту "м'яких" кінцевих точок, які включали погіршення перебігу артеріальної гіпертензії та діагностування АГ ІІ ступеня, погіршення стану хворого, пов'язане з різким підйомом АТ і госпіталізацією з цього приводу, діагностування ІХС (стенокардії). Аналіз часових періодів до появи події (модель Каплана-Мейєра) в групах обстеження показав, що в групі хворих з базальною гіперінсулінемією достовірно частіше виникають несприятливі серцево-судинні події в порівнянні з хворими з нормальним рівнем інсуліну крові натщесерце. Так, впродовж періоду спостереження у хворих з базальною гіперінсулінемією серцево-судинні події спостерігалися в 43,9 % випадків, а у хворих з нормальним рівнем інсуліну - 24,4 % випадків (р=0,0074). Визначено предиктори ускладнень і розроблено модель багатофакторного ризику, яка дозволяє прогнозувати розвиток несприятливих подій у хворих на єсенціальну АГ з метаболічними порушеннями. Медикаментозна терапія знижує вміст ліпідів крові, агрегацію тромбоцитів, підвищений АТ, проте не впливає на масу тіла і рівень інсуліну крові. Призначення дієти з обмеженням вуглеводів до 250 г на добу протягом.

Файли

Схожі дисертації