Секундант С. Г. Нормативно-критичні підстави епістемології Г. В. Ляйбніца.

Об'єкт - епістемологія Ляйбніца. Мета - історико-філософська реконструкція епістемології Ляйбніца як системи та виявлення її нормативно-критичних підстав. Методи - проблемний, концептуальний, нормативний аналіз. Філософський критицизм розглядається як філософська ідеологія, яка характеризується трьома рисами: 1) орієнтація на викорінення забобонів; 2) позиціонування себе як альтернативи скептицизму і догматизму; 3) спроба визначити межі достовірного пізнання на підставі аналізу пізнавальних здібностей. Вказується на наявність у німецькій філософії XVII століття двох критичних течій - методичної філософії Й. Юнґа і еклектицизму. Обґрунтовується, що епістемологія Ляйбніца є результатом нормативного синтезу переважно чотирьох критичних програм: методичного критицизму Й. Юнґа, еклектичного критицизму, раціоналістичного критицизму Декарта і емпіричного Дж. Лока. Синтез здійснюється на основі принципу достатньої підстави. Епістемологія Ляйбніца постає як система, яка володіє як теоретичною, так і архітектонічною єдністю, і базується на критичних підставах. Критична програма Ляйбніца володіє низкою переваг в порівнянні з критичною програмою Канта: ставить ширші завдання, ґрунтується на ширшому і прогресивнішому понятті наукового пізнання та є методично більш обґрунтованою. Сфера - навчальний процес.