Борчук С. М. Українська енциклопедична традиція ХХ ст.: проекти, виконавці, перспективи дослідження.

У дисертації проаналізовано передісторію вітчизняної енциклопедичної справи, а також зроблено особливий наголос на висвітленні вітчизняної енциклопедичної традиції на прикладі окремих проектів, їхніх ініціаторів й провідних виконавців. Окреслено перспективи дослідження цієї тематики. Розглянуто наступні енциклопедичні проекти: чотиритомник «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (1909–1916); проекти УАН – ВУАН 1920-х – початку 1930-х рр. «Біографічний словник діячів України» та «Енциклопедичний словник»; тритомна «Українська загальна енциклопедія» (1930–1935); три спроби підготовки й видання «Української радянської енциклопедії» (невдалі спроби 1927–1934 й 1944–1947 рр. й, нарешті, успішна – 1957–1965 рр.). Проаналізований суспільно-політичний контекст, ідеологічна умотивованість й адекватність викликам часу першої краєзнавчої енциклопедії УРСР – «Історії міст і сіл Української РСР» у 26-ти томах – й першої республіканської історичної енциклопедії – чотиритомної «Радянської енциклопедії історії України». Особлива увага приділена еміграційно-діаспорній «Енциклопедії українознавства» В. Кубійовича. Наголошується, що публікація загальної частини «Енциклопедії українознавства» й вихід перших томів словникової частини «ЕУ» дали потужний імпульс розгортанню в УРСР роботи над марксистсько-ленінською енциклопедичною альтернативою їй – «Українською радянською енциклопедією» у 17-ти томах («УРЕ-3»). Зроблено наголос на з’ясуванні індивідуальних рис окремих ініціаторів та чільних виконавців вітчизняних енциклопедичних проектів новітньої доби, їхнього розуміння мотивації підготовки енциклопедій для «української національної справи» (в тому числі й у марксистському дискурсі).