Гамідов А. Н. Клініко-експериментальне обґрунтування хірургічних втручань при перитоніті з урахуванням злукоутворення в черевній порожнині

Експериментальними дослідженнями встановлено, що при перитоніті існує тісний взаємозв'язок між змінами в системі згортання крові, інтенсивністю процесів ПОЛ і активністю фосфоліпази А2, складом основних класів ліпідів. Під впливом уведення препаратів з антиоксидантною і антикоагулянтною дією в комбінації з відкритим ВВЧ - опроміненням, коагуляційний потенціал крові в загальному кровотоці не тільки нормалізувався, але і вірогідно мінявся в бік гіпокоагуляції в ранній термін дослідження, інтенсивність перекісного окиснення ліпідів у крові нормалізувалася за 3 доби після операції. В клінічному розділі роботи показано, що загальна стратегія лікування перитоніту повинна включати патогенетично обґрунтовані заходи, спрямовані на корекцію розладів згортаючої системи, блокуванню процесів вільнорадикального ПОЛ, а також порушень ліпідного складу крові. Розроблено хірургічну тактику лікування хворих із розповсюдженими формами перитоніту залежно від ступеня ризику розвитку неспроможності швів анастомозів. Впровадження методик профілактики злукоутворення, щадних відеоендоскопічних санацій черевної порожнини в комбінації з інтракорпоральним ВВЧ - опроміненням, а також етапних хірургічних втручань при резекціях кишечнику в умовах перитоніту дозволяє стабілізувати стан пацієнта, зменшития кількість післяопераційних ускладнень у 2,4 разів, знизити летальність у 1,6 разів. Інтегральний показник фізичного компонента здоров'я у пацієнтів основної групи в 1,3 разів (p<0,05), а психічний компонент - в 1,16 разів вищий, ніж у групі порівняння.