Бігун О. А. Амбівалентність візантійства у творчості Тараса Шевченка

Дисертація є першою порівняльно-літературознавчою студією візантійської традиції у творчості Т. Шевченка. По-новому осмислено Шевченкову перцепцію, рецепцію візантійства: з одного боку - як духовного джерела християнства, з другого - як суспільно-політичної парадигми. Уперше в українському літературознавстві висунуто й обгрунтовано концепцію Шевченкового візантійства та її художніх денотатів, яка складається з таких основних частин: 1 ) інтерсеміотичного засновку візантійства в кордоцентричній трансформації; 2) базової структури святості, її численних контекстів; 3) міфологеми книги й апології книжності; 4) художньої перспективи пайдеї. Висунуто гіпотезу про тотожність феномена в різних художніх контекстах і взаємозв'язках, розгорнуто візантійський субстрат творів поета в наукову парадигму і вписано в дисциплінарні контексти української філософії, історії, патристики і, зокрема, києворуської літератури.