Юрчук О. О. Особливості формування та стратегії репрезентації антиколоніального й постколоніального художніх дискурсів в українській літературі.

Дисертація присвячена дослідженню текстів української літератури, які репрезентують антиколоніальні та постколоніальні моделі реагування на імперський дискурс. Предметом дослідження є становлення антиколоніального та постколоніального художніх дискурсів в українській літературі. У дослідженні вперше запропоновано варіант української постколоніальної теорії, що базується на деконструкції імперських структур та конструюванні і осмисленні національних стратегій реагування на колоніальний і постколоніальний стан. Виокремлено три моделі спротиву імперській експансії, що пропонують чоловічі художні тексти: двійництво (маска "крутія"), міфотворчість (маска "пророка"), блазнювання (маска "блазня"). Охарактеризовано жіночу позицію щодо колоніально-патріархального та імперсько-патріархального в різновекторних текстуальних самопрезентаціях ("архетипна українка", "жінка - пророк", "сексуальна жінка"). Аналіз колоніального та неоколоніального художніх дискурсів дав підстави стверджувати, що в російській текстуальності кодифікувався образ України, яка розумілася як екзотичне, вороже "інше". Основоположною для української антиколоніальної моделі стала романтична концепція національного, спрямована на міфологізацію минулого, й відкидання сучасного. Український постколоніалізм як художня практика орієнтований на деконструкцію колоніального досвіду шляхом деміфологізації історичних і національних стереотипів.