Терепищий С. О. Філософська парадигма сучасних освітніх ландшафтів

Здійснено аналіз освітнього ландшафту у предметному полі філософії освіти, під яким розуміється філософський концепт для позначення сукупності просторових, соціально-економічних, політичних, культурних та антропологічних характеристик освіти, що змінюються у межах певного регіону у процесі збереження, передачі та виробництва знань. Описано ознаки, які відрізнять це поняття від інших способів репрезентації освітньої реальності: пластичність, динамічність, антропологічність, вітальність, просторовість, композиційність, семантичність, символічність, темпоральність, ритмічність, полімасштабність, гібридність, контекстуальність, ситуативніcть. Запропоновано загальну парадигму дослідження освітнього ландшафту як соціального явища. Показано три полюси, навколо яких центруються дослідження освітніх ландшафтів: суб'єктивний ("індивідуум"), інтерсуб'єктивний ("суспільство"), символічний ("культура"). Виявлено п'ять основних підходів: індивідуальний, типологічний, метафоричний, конструктивістський та міфологічний. Окреслено перспективи досліджень у галузі типології та методів дослідження освітніх ландшафтів. Досліджено історичну ґенезу освітніх ландшафтів аграрного, індустріального та інформаційного суспільств. Виявлено діалектику впливу глобалізації та регіоналізації на освітні ландшафти ХХІ століття.