Дисертація присвячена обґрунтуванню концепції засолення органічної речовини вугілля в стадію седиментодіагенезу. На підставі комплексу показників, отриманих при аналізі геологічної будови досліджуваних об'єктів, фаціальних умов торфонакопичення, фізико-хімічних властивостей торфів і вугілля, петрохімічних характеристик вугілля, показано, що утворення солоного вугілля - закономірний наслідок певних умов геологічного минулого Землі, зокрема періодів активізації ендогенних процесів, що супроводжувалися трансгресіями й регресіями моря та інтенсивним вулканізмом. У всіх відомих випадках геоекологічні обстановки формування солоного вугілля характеризувалися наявністю джерела солей у торф'яну стадію. У паралічних басейнах таким джерелом була морська вода, в областях розвитку галогенних утворень - продукти їх руйнування, у регіонах із проявами активного магматизму - похідні магматичної і постмагматичної діяльності. Подальша еволюція солоного вугілля визначалася постдіагенетичними процесами, у першу чергу метаморфізмом, що вела до перетворення молекулярної й надмолекулярної структури речовини вугілля. При відповідному тектонічному режимі, що визначає фізичні і реологічні властивості вугілля та гідрогеологічні умови вуглепородного масиву, відбувається втрата натрію у хлоридній і гуматній формах. Виходячи з концепції седиментодіагенетичного засолення вугілля можна ефективно вирішувати цілу низку геологічних завдань, таких як встановлення палеогеографічних умов торфонакопичення, прогнозування наявності солоного вугілля у тому чи іншому регіоні або геологічній формації, кореляцію геологічних подій і уточнення історії геотектонічного розвитку вугленосних басейнів, уточнення сольового балансу евапоритових басейнів та ін. Зокрема, підтверджене положення про морську воду як джерело засолення вугленосних покладів паралічного типу палеозойських прогинів України (Доно-Дніпровського, Львівсько-Волинського й Переддобруджинського). Підтверджується точка зору про інверсію Донбасу на рубежі С-Р (уральської фази тектогенезу). Обґрунтовується десцендентно-седиментаційний характер ранньопермського евапоритового басейну Доно-Дніпровського прогину, одним із джерел надходження солей у який була товща вугленосних покладів карбону, що руйнувалася. Геологічна й гносеологічна сторони феномену солоного вугілля мають і чисто прикладний інтерес, будучи тісно пов'язаними з технологічними завданнями його освоєння. Виходячи з аналізу форм зв'язку натрію й хлору з органічною речовиною бурого й кам'яного вугілля оцінюється доцільність застосування тих або інших методів знесолення. Акцентується увага на тій принциповій обставині, що буре й кам'яне вугілля вимагають різного підходу при розробці методів їх знесолення, тому що натрій, що утримується в них, має з органічною речовиною різні форми зв'язку.
