Савєльєва Н. М. Особливості клініки, діагностики, лікування і профілактики генералізованого пародонтиту у хворих з паразитарною інвазією

Показано, що при паразитарній інвазії перебіг генералізованого парадонтиту значно важчий, ніж за її відсутності, про що свідчать показники пародонтальних індексів, глибини пародонтальних кишень, висоти рецесії ясен, рівня втрати епітеліального прикріплення. Виявлено, що при цьому має місце достовірно підвищений вміст у ротовому секреті загального білка, позаклітинної пероксидазної активності, вміст в пародонтальних кишенях клітинних елементів і великий відсоток серед них зруйнованих і пошкоджених нейтрофільних гранулоцитів і епітеліальних клітин, достовірно підвищений вміст у сироватці крові прозапальних цитокінів, зниження місцевого й системного імунітету, інфільтрація тканини пародонта еозинофілами й лімфоцитами, підвищення у популяції Th-лімфоцитів частки Th2-клітин й порушення співвідношення Th1/Th2, достовірно знижена продукція ІЛ-2. При цьому мікроби, які колонізують тканини пародонта, виступають чинником аутоімунізації організму. Виявлено, що у розвитку запалення пародонта при паразитозах провідну роль відіграють аутоантитіла до тканин пародонта, активніше перебігають процеси пероксидації. Показано, що під впливом розробленої терапії різко знижувалися пародонтальні індекси, відновлювався нормальний біоценоз ротової порожнини, нормалізувалися місцевий і системний імунітет, цитокіновий профіль, вміст лізоциму sIgA у ротовому секреті.