Дисертацію присвячено розробці і удосконаленню теоретико-методологічних засад, обґрунтуванню особливостей та механізмів регулювання соціально- економічного розвитку сільських територій на основі комплексного аналізу сучасного стану та обґрунтування пропозицій щодо їх подальшого розвитку. Досліджена гносеологічна і онтологічна сутність категорії "соціально- економічного розвитку сільських територій" як предмету і об'єкту економіко- теоретичного дослідження, визначено взаємозв'язок категорій "сталий розвиток", "соціально-економічний розвиток ", "саморозвиток". Проведено критичний аналіз стратегічних ініціатив і моделей регулювання соціально-економічного розвитку сільських територій України в умовах світових структурно-інтегральних перетворень, їх основних системоутворюючих елементів і чинників і на цій основі науково обґрунтовано та запропоновано відтворювальну парадигму соціально- економічного розвитку сільських територій, проаналізовано існуючі підсистеми, етапи, форми і методи регулювання цього процесу. Визначено інституціональне підґрунтя диференціації сільських територій, заходів державної підтримки як передумови створення пріоритетних територіально-галузевих кластерів і на цій основі здійснено моделювання соціально-економічного розвитку сільських територій як методичного інструментарію діагностики досягнення рівня саморозвитку на основі моніторингу основних індикаторів оцінки. Розроблена триєдина концепція еколого-соціально-економічного розвитку сільських територій як способу збереження сукупного капіталу (фізичного, природного, людського)базується на реалізації моделі рівноваги відтворення сільських територій. Оцінку соціально-економічного розвитку в просторі чотирьох вимірів: економічному, соціальному, екологічному та інституціональному пропонується здійснювати за допомогою використання базового набору індикаторів розвитку відкритої еколого-соціально-економічної системи за чотирма основними групами, які в комплексі сприяють пошуку можливостей покращення, виявленню недоліків та загроз соціально-економічного розвитку. Обґрунтовано типологізацію розвитку сільських територій за ознаками адаптивності/дисипативності розвитку для реалізації механізмів взаємодії ключових детермінантів розвитку сільських територій в відтворювальній системі регіонів пропонується використовувати у трьох сценаріях розвитку сільських територій (екстенсивного при зростанні використання трудових ресурсів; інтенсивного при мобілізації і підвищенні ефективності використання наявних ресурсів; інноваційного за умов використання новітніх технологій у сільськогосподарському виробництві) та відповідні типові інвестиційні програми, що, на відміну від існуючих, дозволяють комплементарно поєднати існуючі індикатори оцінювання, запропонувати рекомендації щодо впровадження антикризових заходів, що передбачають створення як територіальних кластерів різних організаційно-правових форм, так і сільських об'єднаних територіальних громад. Вивчено результативність впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на розвиток інфраструктури сільських територій за допомогою SWOT-аналізу через індекс досяжності. Розроблено модель побудови кластерної архітектоніки нових організаційних структур сприяння розвитку місцевої економіки на муніципальному рівні у вигляді структурно-функціональної моделі соціально- економічного саморозвитку сільської об'єднаної територіальної громади. Обґрунтовано механізми державного регулювання та інтерактивних заходів забезпечення збалансованого розвитку сільських територій, поліпшення детермінантів якості життя сільського населення, створення передумов для розширеного відтворення відповідного економічного укладу, забезпечення продовольчої безпеки держави в умовах світового розподілу праці.
