Гончарова Н. М. Діагностика та хірургічне лікування ускладнених псевдокіст підшлункової залози.

В роботі на основі аналізу результатів обстеження та хірургічних втручань 505 хворих на ускладнені псевдокісти підшлункової залози отримані дані, на підставі яких розроблено науково-теоретичні положення щодо формування нового напрямку вирішення питань діагностики, патогенезу, прогнозування, профілактики та комплексного лікування хворих на різні типи псевдокіст. Доповнено наукову гіпотезу, що в умовах гіпоксії та ішемії підшлункової залози внаслідок її пошкодження, під дією ангіогенних факторів відбувається активація та проліферація ендотеліоцитів, яка завершується процесами неоваскуляризації, а недостатня деградація позаклітинного матриксу та його накопичення є основною причиною прогресування фіброзу та ремоделювання підшлункової залози з розвитком ускладнень захворювання. Визначені показники стану печінкового та спланхнічного кровотоку, основні морфофункціональні зміни у стінках різних типів псевдокіст та паренхімі підшлункової залози. В роботі доповнені дослідження щодо доцільності використання різних методів мініінвазивних оперативних втручань, проведено їх порівняльний аналіз, а на основі отриманих даних оптимізовані методи лікування хворих з ускладненими псевдокістами підшлункової залози, шляхом індивідуалізації хірургічної тактики. Розроблено, апробовано та доведено ефективність вдосконалених хірургічних методик: способу формування панкреатоентероанастомозу, способу хірургічного лікування псевдокіст підшлункової залози, ускладнених нагноєнням; способу хірургічного лікування псевдокіст підшлункової залози, ускладнених арозивною кровотечею у порожнину псевдокісти; способу лікування інфікованих псевдокіст підшлункової залози позаочеревної локалізації на фоні хронічного панкреатиту, способу формування панкреатогастроанастомозу, способу лікування хронічного панкреатиту, ускладненого непрохідністю термінальної частини холедоху; а також способу прогнозування ускладненого перебігу післяопераційного панкреатиту. Отримані дані розробок дозволили знизити кількість післяопераційних ускладнень та летальність. Проведено прогнозування ускладнень у ранньому післяопераційному періоді та визначення якості життя хворих, та доведені суттєві переваги мініінвазивних методів лікування над лапаротомними.