Штепенко О. Г. Стратегічні параметри модерної та постмодерної літературної авторефлексії межі ХХ-ХХІ століття.

У дисертації на матеріалі російської літератури межі ХХ-ХХІ століть досліджено феномен літературної авторефлексії як теоретичної категорії, складний художньо-ментальний комплекс зреалізованості авторської самосвідомості, який системно пов’язаний із явищами перехідного мислення, стильовою динамікою, переосмисленням модерністських концептів у літературі постмодерної доби. У роботі показано продукування авторефлексії на зламі культурних парадигм у 1970-ті, 1980-ті і 1990-2015-ті у діахронії і синхронії, виокремлено специфіку кожного з періодів. З’ясовано, що репрезентація форм авторської самосвідомості у постмодерному художньому доробку відбувається у вигляді метатекстів (твори про те, як пишеться твір). Увагу сконцентровано на таких актуальних аспектах інтерпретації широкого літературного матеріалу 1970-2015-х років, як виокремлення й характеристика стратегій художньої авторефлексії літератури: пeрeгляду художніх орієнтирів, мистецького юродствування, наскрізної карнавалізації, гри, провокативної театралізації, ліричної пародійності, функціональної навантаженості героя-оповідача, деміфологізації / реміфологізації, художнього визначення особливостей національної свідомості, одивнення. У дослідженні висвітлено процес моделювання фігури митця на нових естетичних засадах, який вбирає в себе актуалізацію традиційних структур (архетипів, міфів, літературних міфологем), перегляд і нову інтерпретацію знакових фігур мистецтва, випробовування популярних орієнтирів (зокрема, мистецьких масок символізму). Виокремлюються нові моделі самоідентифікації, запропоновані письменниками. У контексті осмислення традицій охоплена проблема автобіографізму та автофікціональності творів, моделювання провокаційних масок, формування самого «міфу літератури» з одночасним увиразненням іноваційних інтенцій сучасного мистецтва слова, що позначають параметри авторефлексії у літературі модернізму та постмодернізму.