Смачило Р. М. Клініко-експериментальне обґрунтування хірургічної тактики і лікування жовчних нориць.

Дисертація присвячена поліпшенню результатів лікування пацієнтів з жовчовитіканням і жовчними норицями шляхом удосконалення існуючих і розробки нових методів хірургічного лікування, а також індивідуалізації хірургічної тактики на основі вивчення різноманітних механізмів їх розвитку, прогнозування ризику їх утворення, розробки профілактичної програми у хворих з високим ризиком їх виникнення. Представлено результати експериментальних досліджень з відтворенням моделі жовчної нориці й подальшим морфологічним вивченням стану стінки загальної жовчної протоки, фістулярного каналу, печінки, які визначають оптимальні терміни для виконання реконструктивних операцій. Проведені імунні дослідження у різні періоди існування жовчних нориць виявили часову залежність появи імунопатологічних реакцій з розвитком аутоімунних реакцій на 3-4 тиждень персистенції жовчної нориці, у той час як запальні реакції жовчної протоки затихають. На великому клінічному матеріалі представлені варіанти жовчовитікань: внутрішньочеревні і внутрішньопечінкові біломи, жовчний перитоніт, зовнішні жовчовитікання. Доведено, що тяжкість стану пацієнтів з внутрішньочеревними ускладненнями жовчовитікання не залежить від тяжкості пошкоджень жовчовивідних проток. Визначені тактичні підходи у пацієнтів даної категорії з пріоритетним застосуванням мініінвазивних технологій з метою евакуації патологічного вмісту. Запропоновані подальші варіанти лікування при персистенції жовчних нориць. При "малих" пошкодженнях холедоха і непрохідності його дистального відділу застосовані сучасні ендоскопічні та черезшкірні черезпечінкові методи лікування. Визначено місце різновидів техніки біліодигестивних анастомозів у залежності від їх виду, стану стінки, діаметру ту форми отвору протоки. При малому діаметрі протоки, анастомозі "кінець в бік", витонченій стінці протоки показано формування прецизійного анастомозу вузловими евертованими швами.