Лозинський С. Е. Прогнозування перебігу та ефективності вторинної профілактики гіпертонічної хвороби у мешканців Поділля шляхом розвитку концепції гіпертензивного серця, з урахуванням поліморфізму гену рецепторів ангіотензину першого типу.

У ході роботи клінічними методами та з використанням ехокардіографії, добового моніторування артеріального тиску, апланаційної тонометрії, дослідження поліморфізму гена ангіотензинового рецептора типу 1 було обстежено 836 осіб віком 25 та більше років (630 хворих на гіпертонічну хворобу та 206 - група контролю). Було встановлено додаткове прогностичне значення показника адекватності маси міокарда лівого шлуночка рівню артеріального тиску та розроблено способи його визначення з використанням різних методів вимірювання АТ: офісний метод, добове моніторування, самостійне моніторування, апланаційна тонометрія. Проведено аналіз перебігу гіпертонічної хвороби у мешканців Поділля в умовах реальної медичної практики з урахуванням ролі поліморфізму гена АТР1, обтяженої щодо гіпертонічної хвороби спадковості, адекватності гіпертрофії лівого шлуночка рівню АТ та характеру медикаментозного лікування на основі 5-річного спостереження за 132 хворими на гіпертонічну хворобу. У мешканців Поділля виявлено вплив спадкових факторів на виникнення та перебіг артеріальної гіпертензії, зокрема, встановлено, що успадкування гіпертонічної хвороби по лінії матері є більш ризикованим, ніж по лінії батька, тобто, спостерігається так званий "феномен материнської компоненти успадкування гіпертонічної хвороби". Також було виявлено асоціацію успадкування алелі С гена АТР1 із більш високим рівнем АТ. Дослідження ефективності антигіпертензивної терапії в умовах реальної медичної практики показало, що лише у 15% хворих вдається досягти цільових рівнів АТ. Поряд з тим, саме досягнення цільових значень АТ асоціювалося з регресом маси міокарда лівого шлуночка. Встановлено, що урахування поліморфізму гена АТР1 дозволяє оптимізувати лікування на основі інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину з огляду на досягнення цільових значень АТ та регресу маси міокарда лівого шлуночка. У процесі дослідження розроблено методи прогнозування адекватної маси міокарда лівого шлуночка на основі даних КДР та систолічного АТ. Запропоновано зручний метод оцінки результатів апланаційної тонометрії за допомогою нового показника, що отримав назву "індексу віку судин". Підтверджено можливість використання формул Rautaharju для оцінки маси міокарда на основі даних стандартної ЕКГ. Показано переваги цього методу перед ехокардіографією при повторних дослідженнях з метою оцінки динаміки маси міокарда лівого шлуночка з огляду на більш широку вживаність, меншу похибку типу "тест-ретест" та меншу вартість.