Об'єкт дослідження: стеатоз печінки та стеатогепатит неалкогольного та алкогольного ґенезу в поєднанні з ожирінням (ОЖ) і супутньою патологією біліарного тракту (БТ). Мета дослідження: удосконалення діагностики, прогнозування перебігу і підвищення ефективності лікування пацієнтів з жировою хворобою печінки в поєднанні з ожирінням і патологією біліарного тракту на підставі комплексного аналізу клініко-патогенетичних особливостей і розробка алгоритмів прогнозування перебігу на основі чинників з найбільшою прогностичною цінністю. Методи дослідження: клініко-анамнестичні; антропометричні (об'єм талії (ОТ), об'єм стегон (ОС), співвідношення ОТ/ОС, зріст, вага, індекс маси тіла (ІМТ); біохімічні: печінковий, білковий, ліпідний комплекси, проміжні та кінцеві показники перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОЗ), ліпідно-фосфоліпідні фракції: фосфоліпіди (ФЛ), фосфатиділхолін (ФТХ), сфінгомієлін (СФМ), вільний холестерол (ВХС), ефіри холестеролу (ЕХС), лізофосфатиділхолін (ЛФТХ), фосфатиділетаноламін (ФТЕА), показники обміну сполучної тканини, маркери ендогенної інтоксикації; імуноферментні: матриксна металопротеїназа-1 (ММП-1), ламінін (ЛН), фактор росту гепатоцитів (HGF); серологічні (показники клітинного та гуморального імунітету, параметри активованих рецепторів на лімфоцитах; інструментальні: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, пункційна біопсія з дослідженням гістологічної структури печінки; статистичні методи. Наукова новизна: вперше на достатньому клінічному матеріалі встановлені особливості патогенезу неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) з супутнім ОЖ та хронічною патологією БТ. Доведено, що при НАЖХП за умов коморбідності спостерігаються нижчі показники частоти розвитку та інтенсивності проявів основних клінічних синдромів порівняно з ЖХП алкогольної етіології. Встановлено, що провідними факторами прогресування НАЖХП за умов коморбідності є значні зсуви ліпідно-фосфоліпідних фракцій зі зниженням рівнів ФЛ, ФТХ, СФМ та підвищенням показників ВХС, ЕХС, токсичних продуктів деградації фосфоліпідів - ЛФТХ, ФТЕА, які залежать від маси тіла, наявності різної патології БТ, клінічної форми НАЖХП. Вперше встановлено, що в міру збільшення ІМТ, залежно від патології БТ та стадії НАЖХП, зростає інтенсивність ендогенної інтоксикації, оксидативного стресу з накопиченням проміжних та кінцевих продуктів ПОЛ. Вперше виділені 4 типи реагування системи АОЗ. Розроблені математичні моделі прогнозування ризику трансформації неалкогольного стеатозу печінки (НАСП) до неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) за умов коморбідності. Розроблено алгоритм ранньої діагностики НАЖХП та прогнозування перебігу НАСГ. Вперше проведена оцінка імунного статусу (ІС) у кожному клінічному випадку з урахуванням збалансованості ефекторних і регуляторних ланок імунітету, виявлено 4 варіанти порушень ІС. Доведено, що особливістю прогресування алкогольного стеатогепатиту є більш істотне, ніж при неалкогольному, зростання активності ЛН та пригнічення активності ММП-1 і HGF. Вперше, на гістологічному матеріалі доведено, що при збільшенні маси тіла в хворих на НАЖХП, за умов коморбідності, поглиблюються фібротичні процеси. Обґрунтована патогенетична роль використання урсодезоксихолевої кислоти та аргініну глутамату на тлі стандартного лікування та модифікації способу життя, що дозволило оптимізувати тактику ведення цієї категорії хворих.
