Більська О. В. Теоретико-методологічні засади соціального інновування в національній економіці

У дисертаційній роботі сформовано методологічну платформу новаційного оновлення економіки. Визначено сутність «інновацій» і сучасний механізм забезпечення їх соціального підтексту. Надано критичну оцінку підходам до тлумачення категорій «соціальні інновації» й «соціальне інновування» та запропоновано їх авторський концепт. Розглянуто наукові течії щодо групування соціальних інновацій і розроблено їх класифікацію, яка відображає сфери й інститути, які їх наповнюють. Обґрунтовано сутність процесу соціального інновування. Описано базовий об’єкт соціального інновування – людський потенціал. Надано оцінку стану інновування багатостадійного процесу формування людського потенціалу в аспекті кількісної і якісної динаміки відповідних інститутів та інституцій. Досліджено процеси трансформації людського потенціалу в людський капітал і визначено конструктивні можливості посилення його результативності, які держава може реалізувати через удосконалення соціального інновування на основі запропонованих науково-методологічного підходу до оцінювання результативності соціального інновування процесів формування людського потенціалу, його капіталізації при його поєднанні з технічним капіталом та науково-методичного підходу до оцінювання динаміки впливу соціального інновування на формування можливостей капіталізації людського потенціалу. Здійснено діагностику соціального інновування господарського механізму й обґрунтовано перспективи його модернізації в умовах трансформаційних перетворень. Удосконалено методологічну платформу забезпечення керованого соціального інновування. Розвинуто інформаційне забезпечення реалізації управлінсько-регуляторних процесів соціального інновування шляхом задіяння їх інструментального потенціалу. Набули подальшого розвитку організаційно-фінансовий механізм системної мотивації соціального інновування суб’єктами економіки та механізм діагностики рестабілізації й стабілізації економічної системи.