Павлова Т. В. Авангард в образотворчому мистецтві Харкова ХХ століття.

Дисертація присвячена вивченню явища авангарду в образотворчому мистецтві Харкова. Особливості розвитку краю привели до складання певного культурного контексту, у якому на перший план висунуто цінності технічного поступу, спрямованість на модернізацію, ідею Європи, що позначилося й на мистецьких пріоритетах. Саме на харківському ґрунті створюються видатні пам’ятки Українського модерну. Новітні харківські студії стають вмістилищем західних тенденцій. У 1917 р. на авансцену харківського художнього життя виходить кубофутуристична «Спілка семи» і її коло (В. Бобрицький, Б. Косарев, М. Міщенко, Г. Цапок, Б.-Я. Цибіс, В. Єрмілов та ін.), яке, працюючи в різноманітних царинах культури, рішуче модернізувало їх. У 1920-ті рр. художній контингент поповнюється за рахунок прибуття до столиці творчої інтелігенції з усієї України. Харків скріплює її мистецькі школи в нову єдність. В його художньому середовищі виокремлюється стильовий напрям конструктивізму, де «живописний» етап передував архітектурному, яскраво втіленому в унікальній будівлі Держпрому. Єрмілов не тільки розпочинає, а й завершує в 1960-ті рр. цей напрям на теренах Східної України.