Мальченко О. Є. Артилерійський арсенал Київської фортеці другої половини XVII ст.: формування, структура, функції

Об'єкт: артилерійський арсенал Київської фортеці як історичний феномен, як системна цілісність і як складова частина європейського вогнепального арсеналу. Мета: комплексне дослідження артилерійського арсеналу Київської фортеці другої половини XVII ст., аналіз обумовленості його формування воєнно-політичними подіями, технологічними й культурними нормами, міжнародними стосунками, владними формальними і неформальними механізмами, а також висвітлення зворотного впливу київської артилерії на події української історії. Методи: системно-історичний, історико-порівняльний (компаративний), хронологічний (метрологічний), типологічний, ретроспективний, аналогій, математичний, хімічний, технологічні. Результати: вперше системно й поглиблено реконструйований один з найбільших в українській історії – артилерійський арсенал Київської фортеці, встановлено впливи Київського арсеналу на події української історії XVII – початку XVIII ст., проаналізовані організаційні, сировинні й технологічні можливості лиття гармат у Києві у другій половині XVII ст., досліджено культурні, владні й воєнно-політичні механізми, які обумовили появу у Київському арсеналі того чи іншого артилерійського комплексу (голландського, німецького, польського, балтійського, російського), системно розглянуте таке специфічне арсенальне явище як «гранатна лабораторія», введені до наукового та культурного обігу нові концептуальні та фактичні історико-технічні знання; удосконалено знання про місце Київського арсеналу у наступальній стратегії Московської держави, теоретичні засади, згідно яких київський артилерійський комплекс розглядається як цільне й самодостатнє воєнно-технологічне явище української історії, але у взаємозв’язках з сусідніми воєнно-культурними й артилерійськими виробничими ареалами. Сфера використання: як у спеціальних наукових дослідженнях наук гуманітарного профілю, так і при написанні загальних праць з історії артилерії, технології й вітчизняної воєнної історії, для поглиблення розробки таких напрямів гуманітарної науки як історія України, воєнна історія, джерелознавство, музеєзнавство, культурологія, зброєзнавство, історія технології.