Об’єкт досліджень: Оптимізація росту, розвитку та продуктивності рослин, стабільність та реалізація потенціалу врожайності й показників якості зерна в сучасних технологіях вирощування озимих зернових культур в умовах Лівобережного Лісостепу України. Мета: Наукове обґрунтування процесів регуляції продуктивності та підвищення врожайності й якості зерна озимих пшениці, тритикале та жита, а також розробка агротехнологічних основ стабілізації зерновиробництва на принципах адаптивного рослинництва за мінливих погодних умов Лівобережного Лісостепу України. Методи: загальнонаукові, спеціальні (польовий, біохімічний, біометричний, порівняльно-розрахунковий), статистичні. Новизна: Уперше встановлено особливості регуляції росту й розвитку рослин, формування структури агрофітоценозу, врожайності та якості зерна озимих пшениці, тритикале та жита після різних попередників за екстремально пізніх строків сівби; ідентифіковано сучасні сорти пшениці озимої за стабільністю та її кореляцією з урожайністю й якістю зерна після різних попередників залежно від системи удобрення та способів основного обробітку ґрунту; встановлено особливості формування продуктивності озимих пшениці, тритикале та жита за однакових умов вирощування; встановлено способи управління продуктивністю озимих зернових, які забезпечують стабільно високий рівень урожайності та якості зерна за різних технологій вирощування та умов середовища; розроблено й обґрунтовано адаптивні до несприятливих умов середовища елементи технології вирощування; встановлено способи підвищення ефективності протруєння насіння та зниження токсичної дії протруйників на рослини пшениці озимої; обґрунтовано економічне та господарське значення різних елементів технології вирощування залежно від рівня ресурсного забезпечення з урахуванням погодних чинників. Результати: Встановлено оптимальні параметри основних агрозаходів та розроблено нові підходи в сучасних інтенсивних, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологіях вирощування озимих зернових культур, які стабілізують зерновиробництво в умовах змін клімату. Експериментально підтверджено доцільність перенесення оптимальних строків сівби озимих культур у бік пізніх на 10-15 діб та можливість вирощування сучасних сортів за екстремально пізніх строків сівби після попередників пізнього строку збирання – соняшнику, сої, кукурудзи, що за умови інтенсифікації системи удобрення забезпечує збільшення врожайності пшениці озимої у середньому на 40-63 %, тритикале озимого – на 52-56 %, жита озимого – на 56-72 %. Ступінь впровадження: Результати експериментальних досліджень покладено в основу щорічних науково-методичних рекомендацій щодо технологій вирощування озимих зернових культур в умовах Лісостепу та Степу України та впроваджено в господарствах Харківської, Полтавської та Донецької областей на загальній площі понад 118 тис. га, використовуються в програмах підвищення кваліфікації спеціалістів АПВ, щороку демонструються на науково-практичних семінарах, нарадах, Днях поля тощо. Сфера впровадження: наукові установи НААН і Міністерства АПВіП України, вищі навчальні заклади, агроформування АПК України.
