Лебідь А. Є. Парадигми наукової істини в аналітичній філософії

Дисертація присвячена дослідженню реалістської та антиреалістської парадигми наукової істини в аналітичній філософії, а також інфляціоністських та дефляціоністських теорій істини як репрезентантів цих парадигм. В дослідженні виділені міфологеми аналітичної філософії та можливі варіації її концептуалізації, виходячи із стилістики, методології, тематики та топології. Предикат «істина» досліджується у його сутнісно-функціональній системності: парадигма – аспект – інтерпретація. Виділено дві парадигмальності наукової істини: парадигма реалізму та парадигма антиреалізму; три аспекти: теоретичні, історико-філософські та прикладні; дві інтерпретаційні моделі: інфляціонізм та дефляціонізм. Охарактеризовані базові філософські концепції, що визначили стилістику та методологію аналітичного філософування, зокрема ті, що представляють «логіко-аналітичний» та «логіко-конструктивістський» напрями аналізу: «лінія Фреґе-Рассела», «лінія Мура», «лінія Вітґенштайна» та «лінія Строссона». Доведено амбівалентний характер концепцій деяких філософів (Б. Рассел, Д. Девідсон, Г. Патнем, М. Даміт та ін.), які не можна однозначно кваліфікувати як або реалістські, або як антиреалістські. Досліджено прикладний характер предикації істиннісного значення по відношенню до висловлювань, що містять «пусті імена», контрфактичні контексти, а також ментальні, модальні, моральні тощо сутності. Ключові слова: парадигма, істинність, інфляціонізм, дефляціонізм, жорсткий десиґнатор, можливий світ, аналіз, контрфактичний контекст, реалізм, антиреалізм.