Мельніков А. С. Генеза та розвиток екзистенціальної соціології як новітньої парадигми соціологічного теоретизування.

У дисертації представлено результати історико теоретичної концептуалізації процесів генези та розвитку екзистенціальної соціології як цілісної наукової парадигми, яка репрезентує новітні тенденції соціологічного теоретизування. Продемонстровано, що генеза екзистенціальної соціології на початку 1960 х років уособила синтез філософії існування і соціологічної традиції у дослідженнях Е. Тірік'яна, каліфорнійської школи (Дж. Дуглас, Дж. Джонсон, Дж. Котарба, А. Фонтана) та М. Болль де Баля, які обумовили її подальший розвиток у контексті сучасної теорії (К. Вольф, М. Вайнштайн, Дж. Хейм, Е. Ґіденс, П. Штомпка, Х. Буде, Й. Дюршмідт, Д. Гінєв). Запропоновано дефініцію предметної категорії соціальної екзистенції, визначено проблемне поле (соціальна автентичність, смисли співіснування, негативний досвід, вибір) та принципи екзистенціальної соціології (суб'єктивація реальності, ситуаційність, сенсуальність, тотальність, індуктивність, теоретична мінімалізація), узагальнююча складова яких полягає у процесах онтологізації та автентифікації, що відображають перехід від абстрактного до конкретного, посилення сенсорного і остенсивного підходів, елімінацію фіктивних елементів соціальних практик, а також інституціоналізацію транспарентності та рефлексивності.