Об’єкт дослідження увеальна меланома. Предмет дослідження рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів, стан протипухлинного імунітету та їх роль в реалізації лікувального ефекту у хворих на увеальну меланому. Ефективність імунотерапії, що включає індуктор інтерферону тилорон, в імунореабілітації хворих на увеальну меланому. Предикторна цінність молекулярних маркерів активації лімфоцитів в прогнозуванні результату органозберігаючого лікування, клітинного типу і проростання увеальної меланоми в шари склери. Характер взаємодії імунокомпетентних клітин з клітинами увеальної меланоми in vitro. Мета дослідження: оптимізувати тактику лікування хворих на увеальну меланому на підставі вивчення патогенетичних молекулярних механізмів прогресування пухлинного процесу, визначити доцільність імунокоригуючої терапії в комплексі органозберігаючого лікування (фотокоагуляція + β-аплікаційна терапія). Методи дослідження: біомікроскопія, поле зору, тонометрія, ультразвукове сканування, метод сумісного культивування імунокомпетентних клітин з клітинами меланоми, гістоморфологічний, імуноцитохімічний, імуноферментний, методи статистичного аналізу. Проведені дослідження показали, що здійснення комбінованої терапії (ксенонова фотокоагуляція + β-аплікаційна терапія) забезпечує підвищення активності рецепторного апарату імунокомпетентних клітин (СD7+, СD38+, СD45+, СD54+, СD95+, СD150+), посилення спеціалізованих функцій лімфоцитів, що беруть участь в специфічній імунній відповіді. В результаті проведених досліджень встановлено можливість прогнозування позитивного результату органозберігаючого лікування (повна, часткова регресія і стабілізація пухлинного зростання) у хворих на увеальну меланому в 70,5 % випадків на основі вивчення рівня експресії молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+ і молекули апоптозу (FAS) СD95+ на лімфоцитах периферичної крові. Подальші дослідження показали правильність нашої гіпотези про те, що при проростанні меланоми в шари склери відбувається порушення гістогематичних бар'єрів з наступними змінами гомеостазу ока і активацією Т-клітин. Нами показано, що у хворих з інвазією склери рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів (СD7+, СD25+, СD38+, СD45+, СD150+, молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+ і молекули апоптозу (FAS) СD95+) значущо вищий, в порівнянні з пацієнтами без інвазії. Показана висока прогностична цінність визначення рівня експресії молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+ і молекули апоптозу (FAS) СD95+ для прогнозування проростання увеальної меланоми в шари склери. Поєднане визначення цих маркерів дозволяє в 76,5 % випадків прогнозувати проростання увеальної меланоми в шари склери. Виявлено можливість прогнозування епітеліоїдного клітинного типу увеальної меланоми в 78,2 % випадків за рівнем експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів СD7+ і СD150+. Проведені нами дослідження по вивченню дії in vitro препарату тилорон на стан експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів периферичної крові у хворих на увеальну меланому, показали значуще збільшення рівня експресії СD7+, СD25+, молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+ і молекули апоптозу (FAS) СD95+. Включення індуктора інтерферону тилорона в комплекс органозберігаючого лікування (ксенонова фотокоагуляція + β-аплікаційна терапія) дозволило значущо збільшити рівень експресії молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+, тоді як в контрольній групі значущого збільшення рівня експресії цієї молекули не відмічено. Розроблена нами методика вивчення зміни молекулярного профілю лімфоцитів під впливом різних імунотропних препаратів, дозволила підібрати адекватну імунологічну корекцію у хворих на увеальну меланому. Значення результатів дослідження для клінічної практики полягає у розробці комплексної терапії (ксенонова фотокоагуляція + β-аплікаційна терапія), яка включає тилорон і виявилася кращою стратегією в лікуванні меланом великих розмірів. Результати роботи впроваджені в клінічну практику відділення офтальмоонкології ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України».