Величко Л. М. Імунопатогенетичні механізми прогресування пухлинного процесу при увеальній меланомі та їх корекція в процесі органозберігаючого лікування

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора наук

Державний реєстраційний номер

0519U000199

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.18 - Очні хвороби

15-03-2019

Спеціалізована вчена рада

Д 41.556.01

Державна установа "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова НАМН України"

Анотація

Об’єкт дослідження  увеальна меланома. Предмет дослідження  рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів, стан протипухлинного імунітету та їх роль в реалізації лікувального ефекту у хворих на увеальну меланому. Ефективність імунотерапії, що включає індуктор інтерферону тилорон, в імунореабілітації хворих на увеальну меланому. Предикторна цінність молекулярних маркерів активації лімфоцитів в прогнозуванні результату органозберігаючого лікування, клітинного типу і проростання увеальної меланоми в шари склери. Характер взаємодії імунокомпетентних клітин з клітинами увеальної меланоми in vitro. Мета дослідження: оптимізувати тактику лікування хворих на увеальну меланому на підставі вивчення патогенетичних молекулярних механізмів прогресування пухлинного процесу, визначити доцільність імунокоригуючої терапії в комплексі органозберігаючого лікування (фотокоагуляція + β-аплікаційна терапія). Методи дослідження: біомікроскопія, поле зору, тонометрія, ультразвукове сканування, метод сумісного культивування імунокомпетентних клітин з клітинами меланоми, гістоморфологічний, імуноцитохімічний, імуноферментний, методи статистичного аналізу. Проведені дослідження показали, що здійснення комбінованої терапії (ксенонова фотокоагуляція + β-аплікаційна терапія) забезпечує підвищення активності рецепторного апарату імунокомпетентних клітин (СD7+, СD38+, СD45+, СD54+, СD95+, СD150+), посилення спеціалізованих функцій лімфоцитів, що беруть участь в специфічній імунній відповіді. В результаті проведених досліджень встановлено можливість прогнозування позитивного результату органозберігаючого лікування (повна, часткова регресія і стабілізація пухлинного зростання) у хворих на увеальну меланому в 70,5 % випадків на основі вивчення рівня експресії молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+ і молекули апоптозу (FAS) СD95+ на лімфоцитах периферичної крові. Подальші дослідження показали правильність нашої гіпотези про те, що при проростанні меланоми в шари склери відбувається порушення гістогематичних бар'єрів з наступними змінами гомеостазу ока і активацією Т-клітин. Нами показано, що у хворих з інвазією склери рівень експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів (СD7+, СD25+, СD38+, СD45+, СD150+, молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+ і молекули апоптозу (FAS) СD95+) значущо вищий, в порівнянні з пацієнтами без інвазії. Показана висока прогностична цінність визначення рівня експресії молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+ і молекули апоптозу (FAS) СD95+ для прогнозування проростання увеальної меланоми в шари склери. Поєднане визначення цих маркерів дозволяє в 76,5 % випадків прогнозувати проростання увеальної меланоми в шари склери. Виявлено можливість прогнозування епітеліоїдного клітинного типу увеальної меланоми в 78,2 % випадків за рівнем експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів СD7+ і СD150+. Проведені нами дослідження по вивченню дії in vitro препарату тилорон на стан експресії молекулярних маркерів активації лімфоцитів периферичної крові у хворих на увеальну меланому, показали значуще збільшення рівня експресії СD7+, СD25+, молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+ і молекули апоптозу (FAS) СD95+. Включення індуктора інтерферону тилорона в комплекс органозберігаючого лікування (ксенонова фотокоагуляція + β-аплікаційна терапія) дозволило значущо збільшити рівень експресії молекули міжклітинної адгезії (ICAM-1) СD54+, тоді як в контрольній групі значущого збільшення рівня експресії цієї молекули не відмічено. Розроблена нами методика вивчення зміни молекулярного профілю лімфоцитів під впливом різних імунотропних препаратів, дозволила підібрати адекватну імунологічну корекцію у хворих на увеальну меланому. Значення результатів дослідження для клінічної практики полягає у розробці комплексної терапії (ксенонова фотокоагуляція + β-аплікаційна терапія), яка включає тилорон і виявилася кращою стратегією в лікуванні меланом великих розмірів. Результати роботи впроваджені в клінічну практику відділення офтальмоонкології ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України».

Файли

Схожі дисертації

0423U100189

Хомякова Олена Вікторівна

ЕФЕКТИВНІСТЬ БЛОКЕКСЦИЗІЇ У ХВОРИХ НА МЕЛАНОМУ ІРИДОЦИЛІАРНОЇ І ЦИЛІОХОРІОІДАЛЬНОЇ ЛОКАЛІЗАЦІЇ МЕТОДОМ РАДІОХВИЛЬОВОЇ ХІРУРГІЇ І КОМБІНАЦІЇ ЇЇ З ПОПЕРЕДНЬОЮ БРАХІТЕРАПІЄЮ РЕДУКОВАНИМИ ДОЗАМИ

0422U100001

Духаєр Шакір ...

Ефективність пупілографії для оцінки стану балансу вегетативної іннервації і вибору методу лікування порушень акомодації у дітей

0421U101689

Мухіна Ганна Юріївна

Оптимізація діагностики рефракційної амбліопії у хворих з вродженою міопією

0421U101690

Цуканова Інна Веніамінівна

Ефективність модифікованої методики транспупілярної термотерапії в лікуванні меланоми хоріоідеї стадії Т1N0M0

0421U101688

Назаретян Рудольф Едуардович

Значення температури іригаційної рідини в оптимізації трансциліарної вітректомії у хворих з вітреоретинальною патологією (експериментальне і клінічне дослідження)