Розкрито сутність та особливості категорії «фінансовий потенціал» в системі фінансово-економічних відносин, запропоновано тлумачення фінансового потенціалу розвитку. Обґрунтовано визначення фінансових ресурсів державного сектора економіки як складової суспільного розвитку, що охоплює сукупність фінансово-економічних відносин та взаємозв’язків, пов’язаних з формуванням і використанням державних фінансових активів для посилення фінансового потенціалу країни, які визначають сутність, роль, джерела та механізм управління цими ресурсами, та виступають джерелом фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку країни. Узагальнено та систематизовано досвід країн з розвинутою та трансформаційною економікою щодо формування та використання фінансових ресурсів державного сектора економіки.
Показано доцільність визначення фінансового мультиплікатора як показника, який ґрунтується на взаємозв’язку бюджетних видатків держави, приросту валового внутрішнього продукту і суспільного розвитку, відображає його значення і напрями, розкрито його сутність, роль та особливості, запропоновано формулу визначення цього показника з урахуванням змін індикаторів транспарентності суспільства, рівня розвитку економіки, людського потенціалу, охорони навколишнього середовища, добробуту населення. Розвинуто інституційні засади системи управління державним боргом, модель оцінки її ефективності як складової державного фінансового регулювання та фінансового забезпечення суспільного розвитку.
Удосконалено підходи до розвитку інституційної архітектоніки фінансової системи в частині функцій, завдань, відповідальності її учасників, положення про роль інституту держави в умовах фінансової глобалізації як гаранта забезпечення економічної безпеки країни та національних інтересів, підходи до фінансування проектів суспільного розвитку через механізм державно-приватного партнерства, активізації публічних фінансових ресурсів, використання комплексного фінансування, методологічні засади використання дефіциту бюджету як складової системи динамічного бюджетного збалансування в умовах забезпечення макроекономічної стійкості державних фінансів, підходи до оцінки ефективності управління державними гарантіями як складової державного фінансового регулювання.
Дістало подальшого розвитку підходи щодо розкриття фінансових ресурсів місцевого самоврядування як сукупності власних та залучених коштів, необхідних для виконання відповідних функцій і завдань з метою забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад, положення щодо державної фінансової політики у сфері формування та використання фінансових ресурсів державного сектору в умовах трансформації економіки, підходи до напрямів розвитку взаємовідносин між суб’єктами фінансово-бюджетної системи, положення щодо фінансового механізму суспільного розвитку.
