Жиленко І. Р. Мала проза української й російської літературної еміграції 1919–1939 рр.: проблемно-тематична та жанрово-стильова типологія

У роботі уперше здійснено комплексне порівняльно-типологічне дослідження малої прози української та російської літературної еміграції 1919–1939 рр., виявлено її генеалогічні джерела, типологічні подібності та розбіжності, проаналізовано проблемно-тематичні вектори, спільні та відмінні якості на жанрово-стильовому рівні. У науковий обіг уведено твори як відомих, так і малознаних письменників еміграції. Визначено особливий етап у розвитку малої еміграційної прози, названий «документально-публіцистичним». Досліджено контактно-генетичні зв’язки українських і російських письменників-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття. Схожі й відмінні особливості творів представників літературної еміграції окреслені на тематичному, генологічному й поетико-стильовому рівнях. Найбільше типологічних збігів зафіксовано у розробці актуальних проблемно-тематичних комплексів – трагічних наслідків більшовицького перевороту й поразки Української революції; екзистенційних аспектів існування на чужині й ностальгії за Батьківщиною; війни і «втраченого покоління»; пошуків національно-культурних архетипних взірців. Генологічний рівень представлений групами творів малої прози усіх жанрів: новела й оповідання; суміжні літературно-публіцистичні (фейлетон, памфлет, нарис, есе); «фольклорно-міфологічні» (казка, міф, притча, легенда, оповідка); «мініатюрно-фрагментарні» (поезія в прозі, шкіц, акварель, афоризм). Типологічні відповідності у поетико-стильовій сфері спричиняються елементами модерністької поетики, специфічним синтезом психологізму й публіцистичності, що виростає на основі автобіографічності й документалізму.