Об’єкт – якість орних ґрунтів України. Мета – розробити просторово-диференційовану систему управління якістю ґрунтів на основі удосконалення методичних підходів до бонітування, визначення цінності та агроінвестиційної привабливості орних ґрунтів країни з урахуванням неоднорідності ґрунтового покриву. Методи – інформаційно-бібліографічний, абстрактно-логічний, польовий, лабораторно-аналітичний, розрахунковий, картографічний, математично-статистичний (дисперсійний, регресійний, кореляційний, факторний, геостатистичний). Теоретичні результати – теоретично обґрунтовано та вирішено нову наукову проблему, що полягає у розробці просторово-диференційованої системи управління якістю ґрунтів, яка представляє комплекс взаємопов’язаних методів та методик, принципів, процесів цілеспрямованого впливу на орні ґрунти з метою їх раціонального використання, охорони та підвищення рівня їх родючості на основі детального врахування неоднорідності ґрунтового покриву. Практичні результати – удосконалено методичний підхід до бонітування продуктивних та екологічних функцій ґрунтів; розроблено методику визначення фундаментальної (базової) та поточної (ринкової) цінності орних ґрунтів на ґрунтово-екологічній основі; розроблено методику визначення інвестиційної привабливості орних земель України для вирощування польових культур; оцінено фізичну якість найбільш поширених орних ґрунтів за ґрунтово-кліматичними зонами та провінціями України; розроблено методичні основи діагностики та параметризації показників особливо цінних ґрунтів; визначено площі і розподіл особливо цінних, деградованих і малопродуктивних ґрунтів в Україні та розроблено диференційовані заходи з їх використання та охорони; встановлено особливості неоднорідності орних ґрунтів за фізичними, фізико-хімічними та агрохімічними властивостями у різних регіонах країни; обґрунтовано перехід від зональних до просторово-диференційованих систем землеробства з урахуванням неоднорідності ґрунтового покриву та розроблено відповідні нормативи; розроблено пропозиції щодо удосконалення методики агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. Новизна – уперше: розроблено просторово-диференційовану систему управління якістю ґрунтів на основі удосконалення методичних підходів до бонітування, визначення цінності та агроінвестиційної привабливості, наукового обґрунтування та практичного впровадження диференційованих агротехнологій з урахуванням зональних та регіональних особливостей неоднорідності ґрунтового покриву; розроблено концептуальні та методичні основи визначення агроінвестиційної привабливості орних ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур на основі інтегральної оцінки якості ґрунтів, кліматичних та агровиробничих показників земельної ділянки; визначено фундаментальну (базову) цінність орних ґрунтів на основі індексів цінності «рухомого» гумусу, основних елементів живлення та біопродуктивності, яка відображає потенційні можливості ґрунту для виробництва с.-г. продукції та дозволяє оцінити його екологічне значення; розроблено методичні основи діагностики особливо цінних ґрунтів для різних природно-кліматичних зон країни та визначено їх параметри за оцінками сприятливості фізичних і фізико-механічних властивостей та інтегральним показником потенціалу агрегації ґрунтів. Удосконалено: методику бонітування ґрунтів, яка передбачає комплексну оцінку показників системи «ґрунт-клімат-поле», визначає потенційну й ефективну родючість ґрунтів та дозволяє отримати бонітет ґрунту, бонітет клімату і узагальнений бонітет земельної ділянки; методику агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення для розробки систем точного землеробства шляхом деталізації ґрунтових обстежень та визначення еколого-агрохімічного балу земельної ділянки з урахуванням генетичних особливостей ґрунтів та ознак їх антропогенної трансформації. Дістало подальшого розвитку комплексне оцінювання показників фізичної якості ґрунтів як критеріїв діагностики оптимальних та модальних параметрів орних ґрунтів, визначення їх деградованих та малопродуктивних видів, встановлення їх поширення за природними зонами та провінціями України. Ступінь впровадження – основні положення теоретичних й експериментальних досліджень апробовано і впроваджено в обласних філіях ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» (Харківська, Волинська, Чернігівська, Хмельницька) та господарствах різних форм господарювання на загальній площі понад 1,9 млн га. Результати досліджень використано в освітніх програмах аграрних навчальних закладів України. Галузь – сільське господарство.
