Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.33 — медична реабілітація, фізіотерапія та курортологія. — Одеський національний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2019.
Розроблена та науково обґрунтована концепція нових підходів до лікування хворих на НАЖХП на основі диференційованого застосування різних за складом (гідрокарбонатні та сульфатні) та мінералізацією (мала та середня мінералізація) мінеральних вод та водного розчину бішофіту.
Вивчено характер впливу водного розчину бішофіту та мінеральних вод різного хімічного складу та мінералізації при їхньому внутрішньому курсовому застосуванні щодо структурно-функціональних характеристик печінки у щурів з експериментальною НАЖХП. Продемонстровано односпрямований позитивний вплив на біохімічні та морфологічні зміни у печінці, що супроводжується суттєвим зменшенням або зникненням ліпідних вакуолей та елементів запальної реакції.
У хворих на НАЖХП вивчено вплив внутрішнього курсового прийому розчину бішофіту на клінічний перебіг основного та супутніх захворювань органів травлення, динаміку ліпідного та вуглеводного обміну, рівень адипокінів. Встановлено позитивний вплив на клінічний перебіг основного захворювання, супутньої біліарної та гастродуоденальної патології, синдрому подразненого кишечнику із закрепами, відновлення ліпідного спектра крові, зниження інсулінорезистентності, особливо гіперінсулінемії, на тлі пригнічення процесів перекисного окиснення ліпідів.
Вивчено питання щодо впливу мінеральних вод різного складу та мінералізації на функціональний стан печінки, порушення ліпідного та вуглеводного обміну у хворих на НАЖХП. Доведено, що сульфатним мінеральним водам притаманна висока ефективність щодо нівеляції ознак цитолізу та холестазу, відновлення ліпідного спектра крові, підвищення рівня адипонектину. На відміну від цього, для гідрокарбонатних мінеральних вод характерна висока ефективність щодо усунення ознак інсулінорезистентності та, особливо, гіперінсулінемії, нормалізації толерантності до вуглеводів, відновлення ліпідного спектра, зниження рівня лептину. Встановлено, що вираженість клінічних та метаболічних ефектів зростає з мінералізацією мінеральної води. Тим же часом, маломінералізовані мінеральні води сприяли більш вираженому зниженню маси тіла.
У хворих на НАЖХП запропоновано диференційоване застосування водного розчину бішофіту Полтавського родовища, мінеральних вод гідрокарбонатного та сульфатного типів малої та середньої мінералізації залежно від стадії основного захворювання (стеатоз або стеатогепатит мінімального ступеня активності), супутньої патології органів травлення (патологія біліарного тракту, кишечнику, кислотозалежні захворювання), характеру та ступеня метаболічних розладів (інсулінорезистентність та гіперінсулінемія, гіперглікемія, порушена толерантність до вуглеводів, дисліпідемія, ожиріння), профілю адипокінів для запобігання прогресуванню печінкової патології, відновлення ліпідного та вуглеводного обміну, підвищення якості життя.
Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, органи травлення, інсулінорезистентність, атерогенна дисліпідемія, мінеральні води, водний розчин бішофіту, лікування.
