У дисертації виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми, пов’язаної з розробленням теоретико-методологічних основ державного регулювання організацією оплати праці. З оглядну на це наведено науково-практичні рекомендації, які спрямовані на стимулювання держави до регулювання організацією оплати праці в національній економіці.
Побудована цілісна концепція дослідження державного регулювання організацією оплати праці в умовах глобалізації. Оскільки очевидною є практична можливість та необхідність її застосування в контексті врахування тенденцій еволюції трудових відносин в системі економічних і соціальних індикаторів ефективності державної політики справедливого гарантування винагороди за працю.
Розроблено праксеологічний базис державного регулювання організацією оплати праці, представлений схематично, як трансформаційна платформа сумованих базових засад задля визначення вектору оптимізації дій державних інститутів у сфері трудових відносин в глобалізаційному просторі. Дана модель являє собою побудову, що поєднує три основних етапів. Етапи, у свою чергу, складаються із засад, що характеризують їхній вплив на механізм оплати праці. Усі етапи мають розвинуті послідовні взаємозв’язки один з одним.
Запропонована концепція державної політики регулювання у сфері оплати праці ґрунтується на гармонійному поєднанні чотирьох складових консолідованої детермінанти державного регулювання організацією оплати праці: нормативно-правового забезпечення, соціальної детермінанти, податкових важелів, управління компонентами структури фонду оплати праці.
Запропонований пошук резервів впливу на поліпшення фінансового забезпечення індивідуалізації рівня оплати в праці завдяки осередку у сферах, які характеризують індикаторні ознаки: середньомісячна заробітна плата саме за відпрацьовану годину та зростання рівня рентабельності як прямої ознаки збільшення прибутковості господарської діяльності. Водночас не слід забувати і про поліпшення інших соціально-економічних показників, які прямо чи опосередковано впливають як на індикаторні ознаки так і на результативну ознаку.
За допомогою інструментів кластерного аналізу проведено обґрунтування методичних засад вдосконалення сценаріїв аналізу рівня необхідності державного регулювання з метою оптимізації результативності даного процесу. Обґрунтовані методичні підходи щодо диференціації рівнів державного регулювання, з подальшим застосуванням необхідного інструментарію задля оптимізації відповідної ознаки, можуть служити парадигмою для зростання результативності втручання державних інституцій в організацію оплати праці галузей економіки країни.
Визначено стратегічні орієнтири державного регулювання організацією оплати праці в умовах глобалізації, що дозволяє окреслити регулятивні функції держави, які є досить неоднорідними за цільовим призначенням елементів, які їх формують, а тому доцільним є диференційований підхід до їх оцінки; можна стверджувати, що регулювання на організацією оплати праці складається з таких окремих функцій, як інвестиційно-мотивуюча, функція соціального гарантування та функція нормативно-правового впорядкування.
Враховуючи відсутність єдиного підходу до визначення сутності поняття механізму державного регулювання, а зокрема організацією оплати праці, сформульовано сутність даного поняття як внутрішній устрій державних інститутів, який здійснює кінематичний рух окремих його ланок з метою упорядкування організації трудових відносин.
Запропоновано використовувати системний підхід для визначення сутності поняття і розглядати механізм державного регулювання організацією оплати праці як консолідовану детермінанту базових компонент спрямованих на збалансування відносин в суспільстві у зв’язку з реалізацією прав на працю і винагороду за неї та усунення відхилень та недоліків в даної системі керування шляхом запровадження державою відповідних заходів з метою гарантування принципів організації оплати праці.
Проведені дослідження засвідчили, що забезпечення державного регулювання знаходиться у тісному взаємозв’язку з цілим рядом економіко-соціальних чинників, зміна яких прямо чи опосередковано може впливати на джерела його фінансування. Отримані результати групування економіко-соціальних чинників впливу на державне регулювання організацією оплати праці створюють базисне підґрунтя з точковим зазначенням реагування задля подальшого застосування інструментів державних інститутів з метою оптимізації та зростання ефективності в організації оплати праці.
