Метою дослідження є підвищення сервісно-ресурсних параметрів функціональної сталості транспортно-пересадочних вузлів міського пасажирського транспорту. Об'єкт дослідження: процес функціонування транспортно-пересадочних вузлів міського пасажирського транспорту. Предмет дослідження: вплив технологічних параметрів та умов взаємодії суб'єктів міського пасажирського транспорту (МПТ) на функціональну сталість транспортно-пересадочних вузлів (ТПВ). При вивченні робіт попередніх дослідників та визначенні наукової проблеми використано методи аналізу та синтезу; під час виділення рівнів представлення МПТ застосовано методологію багаторівневої ієрархії та положення теорії складних систем; теоретичні основи формування функціональної сталості ТПВ розроблено з використанням теорії масового обслуговування; теорія ризику та теорія нечітких множин застосовані для оцінювання стабілізації технологічних процесів; генетичні алгоритми використані для розробки методики слот-координації розкладу руху; для типового розподілу зупинних пунктів ТПВ використаний кластерний аналіз; для визначення допустимих меж ресурсного забезпечення зупинних пунктів використано методи математичного програмування та імітаційного моделювання; обробка результатів експериментальних досліджень проводилася із використанням кореляційно-регресійного аналізу. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці науково-практичного підходу до організації взаємодії суб'єктів МПТ в ТПВ із позицій забезпечення їхньої функціональної сталості, що дозволило вирішити актуальну наукову проблему підвищення ефективності функціонування об'єктів пасажирської транспортної інфраструктури. Важливі наукові рішення, що запропоновані в процесі досліджень і визначають новизну дисертації, полягають у такому: вперше: розроблено методологію багаторівневого аналізу МПТ, що на відміну від існуючих, забезпечила його розгляд з позиції елементної інтеграції у структурі міського середовища, чим дозволило обґрунтувати міжрівневі принципи підвищення ефективності функціонування об'єктів інфраструктури МПТ, які ґрунтуються на необхідності скорочення протиріч між суб'єктами взаємодії, покращення сервісно-споживчої якості транспортного обслуговування, забезпечення раціонального використання ресурсів та формування позитивного впливу на якість життя населення; на основі аналізу структурних зв'язків сформовано інтегральну оцінку ефективності елементних компонентів МПТ яка відрізняється від існуючих рівнем ієрархії представлення сервісно-ресурсних параметрів, обліком їхніх міжрівневих конфліктів та компромісів, що дозволило забезпечити реалізацію процедури обґрунтованої квантифікації локальних цілей об'єктів інфраструктури в межах єдиного функціонального простору; сформована концепція функціональної сталості об'єктів інфраструктури МПТ, яка ґрунтується на представленні її оцінювання через параметризацію сервісно-ресурсного стану суб'єктів взаємодії, що на відміну від існуючих, дозволило за рахунок забезпечення максимальної відповідності наявної технічної пропозиції маркетинговим вимогам споживчої підсистеми підвищити якість транспортного обслуговування пасажирів; розроблено методологію вдосконалення взаємодії суб'єктів маршрутного потоку в ТПВ, що відрізняється від існуючих реалізацією в межах адаптаційного циклу управління сукупності дій, спрямованих на встановлення раціональної тривалості сервісного простою транспортних засобів, розподіл наявних ресурсних можливостей зупинних пунктів, слот-координацію розкладу руху та забезпечує підвищення рівня функціональної сталості ТПВ без конструктивної зміни їхніх елементів; удосконалено: метод узгодження розкладу руху на маршрутах МПТ, що на відміну від існуючих, забезпечує координацію за рахунок погодження допустимої тривалості перебування транспортних засобів у ТПВ; метод організації технологічних процесів функціонування зупинних пунктів ТПВ, який, на відміну від відомого, забезпечує облік впливу сервісного простою транспортних засобів на скорочення часу пересадки пасажирів; отримали подальший розвиток: теорія оцінювання якості МПТ, що на відміну від відомих досліджень, ґрунтується на принципах обліку його сервісної відповідності та дозволяє встановити характеристичний вплив параметрів технічної пропозиції на рівень задоволення соціально-маркетингових потреб пасажирів; теорія моделювання МПТ, що на відміну від існуючих, враховує міжрівневий вплив параметрів взаємодії суб'єктів маршрутного потоку в ТПВ на ресурсні показники маршрутів. Розроблена методологія використання системного підходу для оцінювання ефективності МПТ дозволила визначити багаторівневу структуру її дослідження. При виділенні рівнів представлення МПТ застосована методологія багаторівневої ієрархії та положення теорії складних систем. Це забезпечило реалізацію принципів інтеграційного представлення ефективності ТПВ МПТ. Встановлення інтегральної ефективності ТПВ запропоновано проводити виходячи з чотирьох методологічних рівнів дослідження МПТ: об'єктів інфраструктури, маршрутної мережі, міської транспортної системи, міського середовища. Така форма дозволила встановити характер функції прирощення сервісно-ресурсної ефективності для кожного рівня за рахунок погодження внутрішніх цілей об'єктів інфраструктури з ресурсними можливостями маршрутної мережі та ВДМ. Розроблена загальна схема функціональної сталості об'єктів інфраструктури МПТ. Вона ґрунтується на сервісно-ресурсній параметризації внутрішніх динамічних процесів, характер протікання яких є визначальним при оцінюванні поточного стану суб'єктів взаємодії. Теоретичні основи визначення функціональної сталості ТПВ розроблено з використанням теорії масового обслуговування. Допустимі межі параметричних просторів сервісно-ресурсних індикаторів ефективності взаємодії запропоновано оцінювати шляхом встановлення функціонального зв'язку між відображення впливу множини організаційно-управлінських рішень на показники стабілізації технологічних процесів та їх відповідність маркетинговим вимогам споживчої підсистеми. Запропоноване представлення функціональної сталості об'єктів інфраструктури забезпечило цільове відтворення базових принципів оцінювання прирощення потенціалу МПТ та дозволило реалізувати процедуру пошуку ефективних механізмів протидії чинникам внутрішньої та зовнішньої дестабілізації суб'єктів взаємодії в ТПВ. Виділена структура та склад функціональної моделі ТПВ. Встановлено, що ключовими елементами впливу на ефективність взаємодії є наступні параметри: експлуатаційні характеристики вхідного маршрутного потоку, тривалість технологічного та сервісного простою транспортних засобів, закономірності утворення та міжмаршрутного розподілу пасажиропотоків в зупинних пунктах. Особливістю запропонованого підходу до підвищення рівня функціональної сталості зупинних пунктів ТПВ є його орієнтація на впровадження комплексу оптимізаційних управлінських заходів. Підвищення рівня функціональної сталості забезпечується інваріантністю процесу функціонування зупинних пунктів шляхом формування необхідного рівня резерву їх пропускної спроможності, раціональним розподілом маршрутів, слот-координацією розкладу руху та оперативним корегуванням закріплення маршрутів. Практичне впровадження результатів дослідження забезпечило: зменшення непродуктивних простоїв транспортних засобів на 15-20 % та скорочення часу реалізації пересадок пасажирів між маршрутами в середньому на 3,5 хв в межах елементів пасажирської транспортної системи м. Херсона; зменшення часу очікування пасажирів у ТПВ "Харківська АС-1" ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на 17 %; скорочення непродуктивних простоїв транспортних засобів в середньому на 5,2 хв за рейс та підвищення експлуатаційної швидкості в середньому на 0,8 км/год на міських автобусних маршрутах ПАТ "Північтранс" у м. Кривий Ріг; зменшити сумарні непродуктивні простої транспортних засобів у зоні зупинних пунктів на 1,7 год за день на маршрутах ТОВ "Експрес" у м. Харків. Результати дослідження впроваджені у навчальному процесі Харківського національного автомобільно-дорожнього університету при підготовці фахівців за спеціальністю 275 "Транспортні технології".
