Кропивко І. В. Українська і польська постмодерна проза (карнавал, фрагментація, фронтир).

У дисертації вперше проведено зіставлення українського й польського постмодернізмів в аспекті постметафізичної трансгресивності. Трансгресію визнано наступником модерних понять структури й цілісності. Ознаки трансгресивності в українській і польській постмодерній прозі простежено в предметі зображення (особистий досвід суб’єкта й віртуальна реальність сучасної культури) та неомімезисі (постмодерний принцип репрезентації гіперреальної, віртуально-знакової реальності). Процесуальність постмодерних явищ увиразнено поняттям «фронтир», завдяки якому фіксується їхня рухливість, відносність і тимчасовість. Карнавалізованою територією без зовнішніх меж і зі змінними внутрішніми позиціоновано сам текст, що не відмежований від паратексту, контексту, позатекстової реальності та який постає в процесі його написання / сприйняття. Нові стратегії фрагментації пов’язано зі створенням маргінальної сакральної географії та з фіксуванням тимчасових меж у свідомості персонажа в текстах, де персонажем виступає мовний дискурс (субкультурний, етнолокалістський).